Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 367/6836/13-ц
провадження № 61-22173св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Тренд Компані", товариство з обмеженою відповідальністю "Грифон Капітал", Державна іпотечна установа,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Давір-Фінанс", публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Промекономбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд Компані", товариства з обмеженою відповідальністю "Грифон Капітал", Державної іпотечної установи, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Давір-Фінанс", публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Промекономбанк", про визнання договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно недійсними за касаційними скаргами Державної іпотечної установи на рішення Апеляційного суду Київськоїобласті від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд Компані" (далі - ТОВ "Тренд Компані"), товариства з обмеженою відповідальністю "Грифон Капітал" (далі - ТОВ "Грифон Капітал"), Державної іпотечної установи, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н. О., товариство з обмеженою відповідальністю "Давір-Фінанс" (далі - ТОВ "Давір-Фінанс"), публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Промекономбанк" (далі - ПАТ "КБ "Промекономбанк"), про визнання договорів іпотеки майнових прав на нерухоме майно недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки розміром 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 2011 року він відчужив зазначену земельну ділянку на користь ТОВ "Давір-Фінанс", яке побудувало на земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2013 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 травня 2013 року скасовано. Вказаний договір було розірвано та зобов`язано ТОВ "Давір-Фінас" земельну ділянку повернути ОСОБА_1
Проте ТОВ "Давір-Фінас" 30 липня 2013 року, знаючи про вказане судове рішення, за яким право власності було повернуто йому, з метою унеможливити виконання судового рішення продало земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва ТОВ "Тренд Компані" на підставі договору купівлі-продажу.
У подальшому, 22 серпня 2013 року, між Державної іпотечною установою (іпотекодержатель) та ТОВ "Тренд Компані" (іпотекодавець), яке виступає майновим поручителем за зобов`язаннями ПАТ "КБ "Промекономбанк", укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно, предметом якого є незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 374,7 кв. м, що належать ТОВ "Тренд Компані" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 30 липня 2013 року.
ТОВ "Тренд Компані" отримало кредитні кошти у ПАТ "КБ "Промекономбанк" та передало земельну ділянку, що належить йому та об`єкт незавершеного будівництва в іпотеку на підставі договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно та земельної ділянки від 03 вересня 2013 року.
Позивач вважав, що ТОВ "Тренд Компані" не мало необхідного обсягу цивільної правоздатності під час вчинення правочину, оскільки земельна ділянка належала не товариству, а йому.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно, укладений 22 серпня 2013 року між ТОВ "Тренд Компані" та Державною іпотечною установою; визнати недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно, укладений 03 вересня 2013 року між ТОВ "Тренд Компані" та ПАТ "КБ "Промекономбанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2017 року у складі судді Пархоменко О. В. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що на момент укладення оспорюваних договорів іпотеки були порушені його права, оскільки він не був власником земельної ділянки.
Короткий зміст рішення та ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2017 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно, укладений 22 серпня 2013 року між ТОВ "Тренд Компані" та Державною іпотечною установою.
Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно, укладений 03 вересня 2013 року між ТОВ "Тренд Компані" та ПАТ "КБ "Промекономбанк", правонаступником якого за договором переуступки є ТОВ "Грифон Капітал".
Стягнуто з ТОВ "Тренд Компані", ТОВ "Грифон Капітал", Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 судовий збір по 2 408,70 грн з кожного.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив із того, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 липня 2013 року договір купівлі-продажу від 30 грудня 2011 року було розірвано та зобов`язано ТОВ "Давір-Фінас" повернути земельну ділянку у власність ОСОБА_1 . Отже, з 24 липня 2013 року власником земельної ділянки залишився ОСОБА_1 ТОВ "Давір-Фінас", відчужуючи земельну ділянку 30 липня 2013 року на користь ТОВ "Тренд Компані", не було її власником, оскільки не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності. При цьому позивач, будучи власником земельної ділянки, своєї згоди на передачу в іпотеку земельної ділянки не надавав.
Представник Державної Іпотечної установи звернувся до суду із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі, посилаючись на те, що Апеляційним судом Київської області при ухваленні рішення про визнання недійсними договорів застави відповідно до статті 1057-1 ЦК України не вирішено питання щодо накладення арешту на заставлене майно.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив із того, що підстави для застосування чатини п`ятої статті 1057-1 ЦК України для накладення арешту на земельну ділянку відсутні, оскільки власник земельної ділянки не є позичальником чи майновим поручителем та на передачу земельної ділянки в іпотеку свою згоду не надавав. Таким чином, дія чатини п`ятої статті 1057-1 ЦК України щодо накладення арешту на майно позивача не поширюється, а обтяження земельної ділянки буде порушувати його права, гарантовані Конституцією України на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У червні 2017 року Державна іпотечна установа подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У серпні 2017 року Державна іпотечна установа подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і ухвалити додаткове рішення, яким накласти арешт на нерухоме майно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження на рішення Апеляційного суду Київськоїобласті від 23 травня 2017 року в указаній справі, витребувано цивільну справу № 367/6836/13-ц з Ірпінського міського суду Київської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року.
У вересні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга Державної іпотечної установи на рішення апеляційного суду мотивована тим, що апеляційний суд помилково не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення прав позивача при укладенні договорів іпотеки, оскільки останній не був власником земельної ділянки на час їх укладення.
На момент укладання договору іпотеки від 22 серпня 2013 року TOB "Тренд Компані" було єдиним власником предмету іпотеки: земельної ділянки та об`єкту незавершеного будівництва.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 як власник своєї згоди на передачу в заставу своєї земельної ділянки не давав суперечить положенню статей 125, 126 ЗК України, частини четвертої статті 334 ЦК України, пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обмежень" і не відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про іпотеку".
Також судами встановлено, що в іпотеку передавалась земельна ділянка і об`єкт незавершеного будівництва. Проте рішення суду апеляційної інстанції не містить обґрунтування підстав визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 22 серпня 2013 року в частині передачі в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва.
Крім того, правовідносини між сторонами з приводу виникнення та припинення договору іпотеки регулюються спеціальним законом, яким є Закон України "Про іпотеку", однак судом апеляційної інстанції не застосовані норми права, що підлягати застосуванню до спірних правовідносин.
Касаційна скарга Державної іпотечної установи на ухвалу апеляційного суду мотивована тим, що застосування апеляційним судом Київської області норм матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 лютого 2017 року № 6-2705цс16, де визначено, що норма частини п`ятої статті 1057-1 ЦК України носить імперативний характер та зобов`язує суд при вирішенні питання про недійсність договору застави у випадку звернення кредитодавця із заявою накласти арешт на майно, яке було предметом застави.