Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/13736/15
провадження № 61-25545сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Сімоненко В. М.,Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
представник позивача -ОСОБА_2 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
представник відповідача -Ларіна Тетяна Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Нікітіної С. Й., від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року, у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Черевка П. М., Станкевича В. А.
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова компанія України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України") про стягнення середнього заробітку у розмірі 12 846,65 грн за час затримки виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/10862/14 про поновлення на роботі.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року у справі
№ 522/10862/14 її поновлено на посаді головного бухгалтера філії
ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Одеський зерновий термінал", стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 66 467,45 грн та 2 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. На виконання вказаного судового рішення 26 листопада 2014 року виданий виконавчий лист, проте наказ про поновлення її на роботі виданий лише 29 грудня 2014 року, тому, на її думку, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада
2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 була поновлена на роботі 29 грудня 2014 року, останнім днем звернення із позовом до суду є 29 березня 2015 року, однак позивач звернулась до суду лише у липні 2015 року, не порушуючи питання про поновлення строку звернення до суду.Крім того, матеріали справи не містять доказів відкриття виконавчого провадження на виконання вказаного рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому суд не може розцінювати її поновлення на роботі через місяць після видачі виконавчого листа як порушення вимог закону про негайне виконання рішення суду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позовні вимоги про порушення відповідачем прав позивача щодо негайного виконання судового рішення про поновлення на роботі є обгрунтованими, проте позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та поновлення на роботі, оскільки у справах про стягнення заробітної плати позовна давність не застосовується.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року справу
№ 522/13736/15 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року справу № 522/13736/15 прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст заперечення (відзиву) на касаційну скаргу
У запереченні (відзиві) на касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" зазначає, що відповідно до положень
статті 233 КЗпП України у разі наявності трудового спору працівник може звернутися до суду із позовом в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_1 була поновлена на роботі 29 грудня 2014 року, тому останнім днем звернення із позовом є 29 березня 2015 року, однак позивач звернулась до суду лише у липні 2015 року, тобто із пропуском встановленого строку. Кошти, нараховані працівникам за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, не входять до складу фонду заробітної плати, тому звернення позивача до суду із вимогою про стягнення цих коштів обмежується трьома місяцями позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада
2014 року у справі № 522/10862/14 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного бухгалтера філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Одеський зерновий термінал", стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 66 467,45 грн та 2 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також допущено негайне виконання рішення у частині стягнення середнього заробітку у межах платежів за один місяць у розмірі 12 846,65 грн.
На виконання цього судового рішення від 26 листопада 2014 року позивачу 04 грудня 2014 року було видано виконавчий лист.
Відомості про пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання відсутні.
Наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі виданий ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України" 29 грудня 2014 року, що позивач вважає порушенням її законних прав, передбачених частиною пятою сттаті 235 КЗпП України, якою встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Позивач звернулась до суду з цим позовом у липні 2015 року. Питання про поновлення строків звернення до суду не порушувала, причини пропуску не зазначала.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Необхідність передання справи, яка переглядається, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала наявністю підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 524/415/16-ц (провадження № 61-713св17) та від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18).
Свої висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у зазначених постановах мотивував тим, що вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, тобто заявлені позивачем вимоги відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.
На переконання колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду, викликана тим, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав несвоєчасно поновленого на роботі працівника щодо компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведеного у вищевказаних постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 524/415/16-ц (провадження № 61-713св17) та від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18), посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, обґрунтовано застосували положення частини першої статті 233 КЗпП України до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки такі позовні вимоги обмежуються тримісячним строком звернення працівника до суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.