ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/819/16
адміністративне провадження №К/9901/19263/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Дубовик Діни Петрівни на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (головуючий суддя Поплавський В.Ю., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі №804/819/16 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ФОП Дубовик Д.П . звернулася до адміністративного суду з позовом до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФОП ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ФОП ОСОБА_1 жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином, факт перевезення товару підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
У свою чергу, відповідачем подано до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно якого податковий орган не погоджується з доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Податковий орган, посилається на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та здійснення фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, ненадання до перевірки документів, які підтверджують фактичне здійснення угод, відсутності документів на придбання товару, документів, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції між її учасниками. відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій ухвалено законні та обґрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №804/819/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/819/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.10.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.
За результатами перевірки 11.03.2013 складено акт№873/172/НОМЕР_1, згідно висновків якого, платником податків допущено порушення:
абзацу 5 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, статті 44, статті 177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік;
статтей 44, 177 Податкового кодексу України в частині ненадання документів у повному обсязі за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік;
підпунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік, 2012 рік - у сумі 506902,51грн.;
пункту 187.1 статті 187, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік на 683461грн.
15.03.2013 позивачем надані заперечення на акт перевірки від 11.03.2013 №873/172/НОМЕР_1, у зв`язку із надходженням яких проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, які стали предметом заперечень.
Повторну перевірку проведено у присутності довіреної особи платника податків - ОСОБА_3 . За наслідками перевірки складено акт від 05.04.2013 №1026/172/НОМЕР_1, яким встановлені порушення, аналогічні, викладеним в попередньому акті перевірки.
23.04.2013 на підставі акту перевірки від 05.04.2013 №1026/172/НОМЕР_1 відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:
№0002901720, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 830461грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 683461 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 147000 грн.;
№0002911720, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 633628,04грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 506902,51грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 126725,53грн.;
№0002921720, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" на суму 510 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення касаційний суд виходив із того, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної правової оцінки наданим позивачем договорам купівлі-продажу, актам приймання-передачі, податковим та видатковим накладним та іншим первинним документам, що містяться в матеріалах справи. Суд вказав, що для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.
За результатами нового розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди посилались на те, що операції ФОП ОСОБА_1 не підтверджуються необхідними доказами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідно для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв`язку з цим ФОП ОСОБА_1 не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.