ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/3218/16
касаційне провадження №К/9901/19368/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі № 820/3218/16 за позовом ОСОБА_1 до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 39510-1.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.07.2016 адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Салтівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог Салтівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статтей 287, 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що оскільки здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.06.2007 відбулося 30.08.2007, а визначений сторонами договору строк його дії становить десять років, то припинення користування земельною ділянкою ОСОБА_1 матиме місце у серпні 2017 року. Таким чином, на думку податкового органу, на позивача поширювався обов`язок у 2015 році здійснювати сплату орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди від 01.06.2007.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
Рішенням Куп`янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 земельну ділянку площею 0.1215 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, надано ОСОБА_1 в довгострокову оренду терміном на десять років.
На підставі вказаного рішення між Куп`янською міською радою та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі від 21.03.2005, пунктом 8 якого визначено, що такий договір укладено на десять років, починаючи з моменту його державної реєстрації.
Такий Договір зареєстрований у Куп`янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2005 № 441.
Рішенням Куп`янської міської ради від 26.01.2007 № 253/10-У частину земельної ділянки (площею 0,0045 га.), яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21.03.2005, було вилучено та визначено, що інша частина такої ділянки (площею 0,1170 га) залишається для використання за цільовим призначенням: роздрібна торгівля та комерційні послуги.
Цим же рішенням також установлено, що договір оренди від 21.03.2005 щодо посвідчення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, вважати таким, що втратив чинність.
На підставі рішень Куп`янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 та від 26.01.2007 № 253/10-У між Куп`янською міською радою та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі від 01.06.2007, згідно з яким позивачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1170 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 8 Договору оренди землі від 01.06.2007 такий правочин укладено на десять років, починаючи з дати прийняття рішення XVII сесії XXIV скликання Куп`янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду громадянці України ОСОБА_1 ".
Такий Договір зареєстрований у Куп`янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.08.2007 №040767400100.
Салтівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 39510-15 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік у сумі 17970,23 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що строк дії договору оренди землі від 01.06.2007 закінчився у липні 2014 року. Оскільки доказів укладення додаткової угоди щодо пролонгації вказаних договірних відносин сторонами до суду не надано, то підстави для нарахування позивачу податкового зобов`язання з плати за землю у вигляді орендної плати за 2015 рік відсутні.
Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України термінами плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).
Податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).
Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, фізичні особи (орендарі), яким на умовах оренди надані земельні ділянки комунальної власності, є землекористувачами - платниками плати за землю у формі орендної плати. З припиненням договору оренди земельної ділянки припиняється право користування такою земельною ділянкою, а плата за землю сплачується за фактичний період перебування об`єкта у користуванні у поточному році.