ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа № 132/339/17
провадження № К/9901/43937/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови виплати пенсії і вчинення певних дій, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Калинівського районного суду Вінницької області у складі судді Паленко О.І. від 5 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. від 3 серпня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови виплати пенсії і вчинення певних дій, просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у відновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 27 листопада 2015 року, призначеної йому довічно відповідно до Закону України "Про забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 5 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у відновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 27 листопада 2015 року, призначеної йому довічно відповідно до Закону України "Про забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не передбачає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим передбачені статтею 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 5 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, а справу направити на новий розгляд.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
27 листопада 2015 року ОСОБА_1 обрано головою Калинівської районної ради.
З 27 листопада 2015 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області припинено виплату пенсії ОСОБА_1 на тій підставі, що відповідно до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції законів №213 від 2 березня 2015 року та № 911 від 24 грудня 2015 року) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування ( крім інвалідам І та II групи, інвалідам війни III групи та учасникам бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", далі-особи, на яких не поширюються особливий порядок виплати пенсій) у період служби в органах місцевого самоврядування пенсії, призначені відповідно до законодавства України не виплачуються.
18 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про поновлення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 30 січня 2017 року № 58/П-12 повідомило позивача про те, що виплату пенсії йому припинено з 27 листопада 2015 року на підставі статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування (в редакції законів № 213 від 2 березня 2015 року та № 911 від 24 грудня 2015 року. Сума надміру виплаченої пенсії за період з 27 листопада 2015 року по 30 листопада 2016 року становить 100504,64 грн.
6. Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII внесені зміни до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
За змістом вищезазначених норм вбачається, що підставою для припинення виплати пенсії є сам факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", при цьому не має значення, чи набула особа таке право чи ні.
Дана норма є діючою, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом не була скасована, а отже, підлягає обов`язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.
Пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII встановлений вичерпний перелік осіб, щодо яких скасовуються обмеження у виплаті пенсії на період роботи у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах. У цьому переліку Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відсутній, тобто обмеження у виплаті пенсії для працюючих пенсіонерів продовжують діяти.
З 1 січня 2016 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VІІІ від 24 грудня 2015 року, відповідно до якого у частині 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" абзаци другий і третій викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".
Цим же законом були внесенні зміни і в статтю 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", які полягали в тому, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Зміни внесені до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не визнанні неконституційними, не втратили чинність, а відтак підлягають до виконання.
Таким чином, оскільки позивач обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", підстави для нарахування та виплати йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутні.
8. ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 5 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.