ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/16909/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4326/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача – Васильєвої І.А.,
суддів – Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 (суддя Неклеса О.М.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 (судді Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
у справі № 804/16909/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінансовий вектор"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінансовий вектор" (далі – позивач, ТОВ "Компанія з управління активами "Фінансовий вектор") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 № 0007932202, № 0007912202, № 0007922202.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач, укладаючи угоди з суб’єктами господарювання на придбання цінних паперів, що не мають інвестиційної привабливості, діяв без розумної економічної причини, виключно для заниження бази оподаткування. При укладенні угоди на здачу в оренду нерухомого майна, метою позивача було не отримання максимального доходу від управління активами фонду, а мінімізація сплати ПДВ до бюджету. Перевіркою встановлено, що від’ємне значення по деклараціях з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків виникло за рахунок придбання основних фондів. Платник податків може скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування лише в момент виникнення такого права.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.10.2013 по 08.11.2013 (термін проведення перевірки продовжувався з 28.10.2013 відповідно до наказу від 25.10.2013 № 600), на підставі направлень від 11.10.2013 № 674/22-06, від 25.10.2013 № 742/22-06, від 11.10.2013 № 675/22-06, від 11.10.2013 № 676/22-06, № 677/22-06, від 25.10.2013 № 740/22-06, № 739/22-06, № 741/22-06, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "КУА "Фінансовий вектор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 15.11.2013 № 2126/22-06/34985759 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "КУА "Фінансовий вектор" занижено загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг) на суму 345 671 грн., в т.ч. за І кв.2011 р. - 345 671 грн; підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР" занижено дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг на загальну суму 1 114 151 грн, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 340 964 грн; пункту 188.1 статті 188 ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР" занижено базу оподаткування з постачання послуг з оренди нерухомого майна, що привело до заниження податкового зобовʼязання з ПДВ на загальну суму 57 354, 00 грн; пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР" завищено залишок відʼємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації") на суму 2 683 466 грн, що призвело до заниження та не сплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 166 994 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.12.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007922202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 207 944 грн, в тому числі 166 994 грн – за основним платежем та 40 950 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0007932202, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 345 450, 5 грн, в тому числі 340 964 грн – за основним платежем та 4486,5 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями та №0007912202, яким позивачу -зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2 678 466 грн.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті укладення угод, перелік яких наведений на сторінці 5 акту перевірки, у ПВІФ "Д-Капітал Плюс" виникла кредиторська заборгованість в розмірі 186 104 979, 68 грн у звʼязку із придбанням наступних цінних паперів: цільових облігацій ТОВ "Офпродив" - 80 639 996, 09 грн.; цільових облігацій ПП "Планета" - 16 659 141, 09 грн.; акцій ВАТ "Газові мережі" - 88 805 842,50 грн.
Винагорода ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР" за управління активами ПВІФ "Д- Капітал Плюс" розраховувалась у відсотковому відношення до розміру чистих активів ПВІФ "Д-Капітал Плюс", який складає різницю між розміром активів фонду та його зобовʼязаннями.
Здійснюючи розрахунок вартості чистих активів ПВІФ "Д-Капітал Плюс", відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем завищено суму зобовʼязань на суму наведеної кредиторської заборгованості в розмірі 186 104 979,68 грн, що потягло заниження середньої вартості чистих активів і. як наслідок, розміру винагороди ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР", що є доходом від операційної діяльності підприємства в розмірі 345 671 грн. за 1 квартал 2011 року та 1 114 151 грн. за 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2012 року.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15.03.2001 № 2299-III (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2299-III), вартість чистих активів інституту спільного інвестування величина, що визначається як різниця між сумою активів інституту спільного Інвестування з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобовʼязань інституту спільного інвестування.
Статтею 29 Закону № 2299-III встановлено, що управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 31 Закону № 2299-III винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ та (або) приросту вартості чистих активів ІСІ. Максимальний розмір винагороди компанії з управління активами (в тому числі премії) та порядок її нарахування встановлюються Комісією. Винагорода компанії з управління активами виплачується грошовими коштами.
Частиною 7 статті 35 Закону № 2299-III передбачено, що довідка про вартість чистих активів ІСІ та додатки до неї є документами звітності корпоративного інвестиційного фонду та компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду. Форма та порядок надання довідки встановлюються Комісією. Довідка про вартість чистих активів ІСІ на відповідну звітну дату складається компанією з управління активами та засвідчується зберігачем.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 липня 2002 р. № 201 (яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин), активи, зобовʼязання, фінансові інвестиції використовуються у цьому Положенні відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 396/3689.
Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 (яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому; зобовʼязання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, шо втілюють в собі економічні вигоди.
ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР" є ліцензованою компанією з управління активами, яка управляє активами ПВІФ "Д-Капітал Плюс".
Виходячи з вимог наведених норм законодавства, винагорода ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР" за управління активами ПВІФ "Д-Капітал Плюс" розраховувалась у відсотковому відношенні до розміру чистих активів ПВІФ "Д-Капітал Плюс", які у свою чергу розраховувались як різниця між сумою активів інвестиційного фонду і розміром його зобовʼязань.
Зобовʼязання ПВІФ "Д-Капітал Плюс", які враховуються при розрахунку розміру чистих активів, включають в тому числі суми заборгованості фонду за придбані цінні папери.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
У відповідності до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобовʼязань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
Згідно з пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При укладенні та виконанні договорів на придбання цільових облігацій ТОВ "Офпродив", ПП "Планета" та акцій ВАТ "Газові мережі" сторони договорів були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, зміст договорів відповідає всім вимогам законодавства України, сторони узгодили всі обовʼязкові (істотні) умови договорів, волевиявлення сторін договорів було вільним та відповідало їх волі, договори вчинені у встановленій законом письмовій формі.
Таким чином, законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначений порядок розрахунку вартості чистих активів, яка прямо впливає на розмір винагороди компанії з управління активами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичну суму винагороди позивачем включено до складу валових доходів у відповідних звітних періодах та відображено її у деклараціях з податку на прибуток підприємств за відповідні звітні періоди. З акта перевірки та з доводів касаційної скарги вбачається, що до висновку про завищення суми зобов’язань за операціями з цінними паперами та як наслідок заниження розміру винагороди, податковий орган дійшов, виходячи з того, що укладення вказаних угод не було спрямовано на досягнення ділової мети та отримання доходу.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі цінні папери були передані у власність ПВІФ "Д-Капітал Плюс", ТОВ "КУА "ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР" від імені ПВІФ "Д-Капітал Плюс" частково розрахувався за придбані цінні папери та продовжує здійснювати розрахунки на сьогоднішній день. Це свідчить про те, що укладені позивачем договори на придбання цільових облігацій ТОВ "Офпродив", ПП "Планета" та акцій ВАТ "Газові мережі" потягли дійсні правові наслідки, передбачені ними.