ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №819/1827/17
адміністративне провадження №К/9901/52183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Тернопільської обласної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, прийняте у складі судді Мартиць О.І. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Онишкевича Т.В. (головуючий), Носа С.П., Попка Я.С.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, в якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 296-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації;
1.2. поновити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду - управління регіонального розвитку, інфраструктури та дорожнього господарства Тернопільської обласної державної адміністрації;
1.3. стягнути з Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ліквідація юридичної особи, де працював позивач, фактично не відбулася, оскільки функції та завдання ліквідованого органу покладено на інший орган, а тому вважає, що процедура його звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того зауважив, що законодавцем установлено необхідність пропозиції роботи на тому ж підприємстві, однак відповідачем не дотримано щодо позивача встановленої вимоги.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 29 березня 2016 року № 117-к "Про призначення ОСОБА_2, ОСОБА_1 та присвоєння їм рангів державного службовця" ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА в порядку переведення з посади директора реорганізованого департаменту розвитку інфраструктури, транспорту та туризму облдержадміністрації.
5. Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 30 березня 2017 року № 155-од "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 16 лютого 2017 року № 81-од" ліквідовано управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА та утворено комісію з ліквідації даного управління, а також перейменовано управління житлово-комунального господарства Тернопільської ОДА в управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та інфраструктури Тернопільської ОДА, поклавши на нього завдання і функції ліквідованого управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА з реалізації державної політики у сфері енергозбереження, енергетики та зв`язку.
6. 31 березня 2017 року ОСОБА_1 було попереджено про можливе вивільнення на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 30 березня 2017 року № 155-од "Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 16 лютого 2017 року №81-од", про що свідчить підпис позивача.
7. 4 липня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлено з повідомленням про те, у зв`язку із зміною в структурі Тернопільської ОДА, ліквідацією управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА відповідно до розпорядження голови Тернопільської ОДА від 30 березня 2017 року № 155-од "Про внесення змін до розпорядження голови Тернопільської ОДА від 16 лютого 2017 року №81-од" (із змінами), йому запропоновано посаду провідного інспектора управління регіонального розвитку, інфраструктури та дорожнього господарства Тернопільської ОДА, а також запропоновано взяти участь у конкурсах на заміщення вакантних посад начальника управління житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської ОДА та заступника начальника відділу житлової політики та інженерного забезпечення цього ж управління.
8. Зазначена пропозиція позивачем була відхилена через невідповідність вимогам трудового законодавства в частині надання гарантій щодо працевлаштування працівників у разі ліквідації, реорганізації.
9. 5 липня 2017 року відповідачем складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився від запропонованої йому 4 липня 2017 року вакансії та участі у конкурсах на заміщення вакантних посад.
10. Розпорядженням голови Тернопільської ОДА від 22 вересня 2017 року № 296-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади начальника управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА у зв`язку із ліквідацією цього управління відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30 березня 2017 року № 155-од "Про внесення змін до розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2017 року №81-од" (із змінами).
11. Вважаючи, що вказане розпорядження прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
12.1. Визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Тернопільської ОДА від 22 вересня 2017 року № 296-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
12.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА з 23 вересня 2017 року.
12.3. Стягнуто з Тернопільської ОДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2017 року по 11 січня 2018 року у розмірі 47917,50 грн.
12.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у даному випадку фактично мала місце реорганізація управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження Тернопільської ОДА із передачею його функцій управлінню житлово-комунального господарства, енергозбереження та інфраструктури Тернопільської ОДА та відділ регіонального розвитку та дорожнього господарства Тернопільської ОДА, що передбачає зобов`язання відповідача по працевлаштуванню позивача. Крім того, запропонована позивачу посада не є рівнозначною тій, що він обіймав, і відповідачем не доведено відсутності можливості запропонувати позивачу таку посаду відповідно до його кваліфікації.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
15. У скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що на управлінню житлово-комунального господарства, енергозбереження та інфраструктури Тернопільської ОДА покладено завдання і функції, а не права та зобов`язання ліквідованого управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження обласної державної адміністрації з реалізації державної політики у сфері енергозбереження, енергетики та зв`язку, а на відділ регіонального розвитку та дорожнього господарства Тернопільської ОДА - завдання і функції з реалізації державної політики у сфері транспорту та дорожнього господарства. При цьому судами першої та апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтовано своїх висновків про фактичну реорганізацію управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження обласної державної адміністрації. Тернопільська ОДА належно виконала вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, так як запропонувала йому всі наявні вакантні посади в структурних підрозділах, на які було покладено завдання і функції ліквідованого управління. Крім того, скаржник зазначає, що позивач в адміністративному позові просив скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 269-к, проте судами першої та апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, скасовано розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 296-к, не зважаючи на те, що позивачем не подавалось жодних заяв про зміну предмету позову чи уточнення позовних вимог.
17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
18. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог, які були задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
V. Джерела права й акти їх застосування
19. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
21. Відповідно до частини другої та третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом
22. Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87цього Закону).
23. Відповідно до пункту першого частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.