ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2019 року
Київ
справа №807/744/15
адміністративне провадження №К/9901/33669/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 807/744/15
за позовом у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС України про визнання наказів протиправними та поновлення на посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (головуючий суддя: Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 (колегія суддів: головуючий суддя: Рибачук А.І., судді: Багрій В.М., Старунський Д.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 442-кв "Про припинення відпустки по догляду за дитиною";
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.3. поновити його на посаді старшого державного інспектора - кінолога відділу кінологічного забезпечення управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС або на рівнозначну вакантну посаду.
2. В обґрунтування позовних вимог вказував, що його незаконно звільнено з посади державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС у зв`язку із закінченням строку трудового договору, оскільки він перебував у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати і на нього поширюються гарантії, передбачені статтею 184 Кодексу законів про працю України.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року позов задоволено.
3.1. Визнано протиправними та скасовано наказ відповідача від 10 квітня 2015 року № 442-кв "Про припинення відпустки по догляду за дитиною".
3.2. Визнано протиправними та скасовано наказ відповідача від 10 квітня 2015 року та № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
3.3. Поновлено позивача на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС або на рівнозначній посаді з 15 квітня 2015 року.
3.4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до виходу позивача з відпустки для догляду за дитиною у відповідача були відсутні правові підстави для його звільнення у зв`язку із закінченням строкового трудового договору та, відповідно, для припинення його перебування у такій відпустці, оскільки дія строкового трудового договору, відповідно до вимог чинного законодавства, продовжується до закінчення цієї відпустки.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС або рівнозначній їй посаді, та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову в цій частині.
4.1. В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року залишено без змін.
4.2. Суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновків суду першої інстанції в цій частині та того, що невиконання відповідачем обов`язку по працевлаштуванню позивача протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини другої статті 232 КЗпП обов`язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати позивач, а не про поновлення на попередній роботі. Оскільки згідно зі статтею 235 зазначеного Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов`язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов`язання по працевлаштуванню.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
5.1. обґрунтування касаційної скарги вказує, що в спірних правовідносинах було правомірно припинено трудовий договір з позивачем на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та зауважує, що припинення трудових відносин має наслідком припинення взаємних зобов`язань сторін трудового договору в частині надання відпусток.
6. Позивач подав заперечення, в яких висловив свою незгоду з доводами касаційної скарги відповідача та просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
7. З 13 грудня 2013 року позивач працював на посаді старшого державного інспектора - кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів.
8. 27 січня 2015 року позивач подав заяву про призначення його в порядку переведення на посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 до його фактичного виходу на роботу.
9. Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 30 січня 2015 року № 142-о "Про особовий склад" позивача в порядку переведення з 01 лютого 2015 року призначено на посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 до дня його фактичного виходу з відпустки, та звільнено з посади старшого державного інспектора - кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів.
10. Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 18 лютого 2015 року № 68-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною" позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18 лютого 2015 року по 01 березня 2015 року.
11. Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 27 лютого 2015 року № 109-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною", у зв`язку з тим, що дитина потребувала домашнього догляду, позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 02 березня 2015 року по 24 лютого 2016 року.
12. Пунктом 1 наказу начальника Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача, призначеного тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 до дня його фактичного виходу з відпустки, звільнено з14 квітня 2015 року з посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС у зв`язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
13. Цим же наказом зобов`язано управління фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку провести з позивачем повний розрахунок, виплатити йому компенсацію за 88 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (підпункти 2.1 та 2.2. пункту 2), зобов`язано позивача здати до відділу персоналу службове посвідчення та нагрудний номерний знак (пункт 3), зобов`язано сектор охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації забезпечити позбавлення позивача доступу до ЄАІС (пункт 4), зобов`язано відділ персоналу видати позивачу трудову книжку (пункт 5).
14. Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 442-кв "Про припинення відпустки для догляду за дитиною", у зв`язку із закінченням строку трудового договору, з 14 квітня 2015 року припинено позивачу відпустку для догляду за дитиною без збереження заробітної плати, надану наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 27 лютого 2015 року № 109-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною".
15. Позивач, вважаючи вказані накази протиправними, звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
20. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
21. Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
22. Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
23. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.