ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №802/1921/16-а
адміністративне провадження №К/9901/40808/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2016 (суддя Вергелес А.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя Сапальова Т.В., судді: Боровицький О. А., Матохнюк Д.Б.) у справі №802/1921/16-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновіннпром" до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Інновіннпром" звернулося до адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області звернулась з касаційною скаргою. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає, що до перевірки не надано оригінали документів, які підтверджують фактичне отримання та транспортування товару (кабельної продукції) від ТОВ "Ека Строй Плюс". Як вказує відповідач, згідно з податковою інформацією ТОВ "Ека Строй Плюс" не подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, крім того, до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві та Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС направлено запит щодо проведення зустрічної звірки.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2019 попередній розгляд справи призначено на 15.10.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інновінпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.10.2016 №1067/1401/38189862 від 19.10.2016, яким зафіксовано порушення підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "Інновіннпром" занижено податок на прибуток в сумі 75726грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 75726грн., пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 84140грн., у тому числі за вересень 2015 року в сумі 84140грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016:
№ 0000891401, відповідно до якого збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 94658грн. (у тому числі за податковими зобов`язаннями -75726грн., за штрафними санкціями - 18932грн.);
№0000901401, відповідно до якого збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 105175грн. (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 84140грн., за штрафними санкціями - 21035грн.).
Не погоджуючись з рішеннями податкового органу позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги суди посилались на те, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання електрообладнання в розмірі 402701грн. та правомірно включено до складу податкового кредиту за вересень 2015 року суми податку на додану вартість в сумі 84140,19грн., а відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.
Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.
Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Згідно положень статті 1 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.