ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/12746/14
адміністративне провадження №К/9901/39373/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Глущенко Я.Б.) у справі №826/12746/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" звернулося з касаційною скаргою. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню у відповідності до частини другої статті 227 та частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства з підстав неправильного застосування норм матеріального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" та ТОВ "Алві Груп" у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" жодних порушень податкового законодавства не вчинено, відповідач безпідставно покладає на позивача відповідальність за дії його контрагента. Крім іншого, матеріали кримінальної справи, протоколи допиту свідків не є підставами для висновків під час проведення перевірки, оскільки не мають преюдиційного значення - вважає позивач.
У свою чергу, відповідачем подано до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно якого податковий орган не погоджується з доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Податковий орган, серед іншого, посилається на свідчення ОСОБА_1, який значився директором контрагента позивач. Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 заперечив факт укладення договору та здійснення поставки обладнання, зазначеного у податкових накладних. Податковий орган вважає, що судами попередніх інстанцій ухвалено законні та обґрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 у справі №826/12746/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/12746/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2019 справу призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 15.10.2019.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Алві Груп" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.
За результатами перевірки контролюючим органом у акті перевірки від 30.07.2014 №703/26-55-22-08/37192053 зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства:
статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 287445,00грн.;
пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 249916,00грн., у тому числі по періодах: червень 2011 року на суму 77583грн., серпень 2011 року 172333грн.
Відповідач вважав відсутнім факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Алві Груп".
На підставі викладеного ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014:
№112526552208, яким ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 172333грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 43 083грн.;
№112626552208, яким ТОВ "Ренесанс Капітал Груп" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 287445грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 скасовано постанови судів попередніх інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування постанов суду першої та апеляційної інстанції Вищим адміністративним судом України стало те, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента. Касаційний суд вказав, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
За результатом нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди посилались на те, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки висновки про непідтвердження реальності досліджуваних операцій. Суди дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх підставі є такими, що прийняті контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.