У Х В А Л А
16 жовтня 2019 року
м. Київ
Провадження № 11-557сап18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяви Кравця Ростислава Юрійовича як представника ОСОБА_2 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи за скаргою ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 січня 2018 року № 261/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 липня 2017 року № 2164/3дп/15-17 про притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ВРП),
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_2, від імені якої діє представник Кравець Р. Ю., звернувся до Великої Палати Верховного Суду із скаргою до ВРП про скасування рішення ВРП.
Кравець Р. Ю., як представник ОСОБА_2,подав заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
Як на підставу для відводу суддів заявник послався на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів.
На обґрунтування вказаної підстави заявник зазначив, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Мікалефф проти Мальти" (Micallef v. Malta, пункт 93)існування неупередженості повинно бути визначено, зокрема, за об`єктивним тестом, відповідно до якого встановлюється, чи суд, а також, серед іншого, його структура забезпечили відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно неупередженості суду.
Заявник посилається також на практику ЄСПЛ, за якою "суд" розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю,що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві ("Лавентс проти Латвії", пункт 114). "Закон" у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), таким чином, включає не лише законодавство щодо заснування і компетенції судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи.
Оскільки, на думку заявника, у процесі призначення суддів Верховного Суду у межах внутрішньої судової системи не було дотримано принципу верховенства права, зокрема вимог законодавства членами Комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то колегія суддів Великої Палати Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості за об`єктивним критерієм та принципам справедливості, оскільки призначення суддів відбулося за участю членів Комісії, які не відповідали вимогам закону.
Тому, на думку заявника, зазначені у його заявах суддіВеликої Палати Верховного Суду не можутьвідповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм,оскільки сам Верховний Суд створений не на підставі закону.
Перевіривши наведені Кравцем Р. Ю. на обґрунтування заяв про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами першою, п`ятою та шостою статті 125 Конституції України встановлено, щосудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до частини першої статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів", що за винятком двох пунктів розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" набрав чинності 30 вересня 2016 року, Велика Палата діє у складі Верховного Суду.
За правилами частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Згідно з частиною сьомою статті 266 КАС, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема ВРП, на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
Частиною восьмою статті 266 КАС встановлено, що Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРПабо залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРПрозглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом,для розгляду скарги ОСОБА_2 на рішення ВРП.
Вирішуючи у цьому провадженні питання про відвід усім суддям Великої Палати Верховного Суду від розгляду справи за скаргою ОСОБА_2 на рішення ВРП та постановляючи за наслідками розгляду цього питання цю ухвалу, Велика Палата Верховного Суду зважає на те, що відповідні заяви Кравця Р. Ю. від 10 жовтня 2019 року подані в одній справі з одних і тих же підстав, тобто за об`єктивними ознаками ці заяви фактично є єдиним зверненням до суду з відводом усіх суддів Великої Палати Верховного Суду, до компетенції яких законом віднесено розгляд цієї справи.