ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М., Гудими Д. А., Лященко Н. П.
04 вересня 2019 року
м. Київ
у справі № 466/7405/16-ц (провадження № 14-287цс19) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд, про визнання права вкладника за договором банківського вкладу, визнання права на відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою виконуючої обов`язки уповноваженої особи Фонду ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року у складі судді Кавацюка В. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 січня 2018 року у складі колегії суддів Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року, залишеним без змін оскаржуваною постановою Апеляційного суду Львівської області від 22 січня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право вкладника за договором № 006-13049-240215 банківського вкладу (депозиту), укладеним 24 лютого 2015 року з ПАТ «Дельта Банк», на вклад у сумі 124 100,00 грн. Визнано за вкладником ОСОБА_1 право на відшкодування заборгованості за вкладом у розмірі 124 100,00 грн за договором банківського вкладу (депозиту), укладеним 24 лютого 2015 року з ПАТ «Дельта Банк», за рахунок коштів Фонду в межах гарантованої суми відшкодування. Зобов`язано уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника ПАТ «Дельта Банк», що має право на відшкодування коштів за вкладом, у розмірі 124 100,00 грн за договором банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що ПАТ «Дельта Банк» порушилосвої зобов`язання за договором банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року щодо повернення вкладу, тому має повернути ОСОБА_1 депозит у сумі 124 100,00 грн.
За наслідками розгляду 04 вересня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду указаної справи касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду задоволено частково: рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 січня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
Скасовуючи судові рішення і закриваючи провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що суди помилково розглянули справу по суті заявлених вимог, оскільки вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, так як за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Із висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося та відповідно до статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) висловлюємо окрему думку.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі (у справах позовного провадження) є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позовіОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
- визнати за нею право вкладника за договором банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США, укладеним 24 лютого 2015 року з ПАТ «Дельта Банк», на вклад у сумі 124 100,00грн;
- визнати за нею право на відшкодування заборгованості за вкладом у розмірі 124 100,00 грн за договором банківського вкладу (депозиту), укладеним 24 лютого 2015 року з ПАТ «Дельта Банк»,за рахунок коштів Фонду в межах гарантованої суми відшкодування;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо неї як вкладника ПАТ «Дельта Банк», що має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 124 100,00 грн за вказаним договором банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року.
Позов ОСОБА_1 заявила до відповідачів: ПАТ «Дельта Банк», уповноваженої особи Фонду; Фонд зазначила третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Тобто до Фонду не заявлено жодних позовних вимог.
Підставою позову є відмова уповноваженої особи Фонду у включенні позивачки до переліку вкладників.
Правовідносини між сторонами у справі, а саме: позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ПАТ «Дельта Банк», виникли на підставі укладеного між ними 24 лютого 2015 року договору банківського вкладу (депозиту) на суму 5 000,00 дол. США.
03 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
23 серпня 2016 року уповноважена особа Фонду повідомила позивачку, що її не визнають вкладником ПАТ «Дельта Банк».
На спірні правовідносини поширюється дія Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 4452-VIцим Законом установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України (далі - НБУ), визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
За частиною другою статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
З аналізу статті 4 Закону № 4452-VI вбачається, що Фонд здійснює як владні повноваження відносно банків, здійснюючи регуляторну діяльність, перебравши на себе частину повноважень НБУ, передбачених статтями 99, 100 Конституції України та статтями 6, 7 Закону України від 20 травня 1999 року№ 679-XIV «Про Національний банк України», так і повноваження, які не можна віднести до владних, зокрема здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової а