Постанова
іменем України
15 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 209/1634/16-к
провадження № 51-958км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Куценка В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Куценка В.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 та касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040160000083, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Первомайського Харківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 жовтня 2013 року за ст. 395 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, такого, щодо якого вказане покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК поглинуто покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 жовтня 2012 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 день, 27 червня 2014 року звільненого із П`ятихатської ВК № 122 на підставі ухвали П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року за ст. 2 Закону України "Про амністію" від 8 квітня 2014 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період із 16 березня 2016 року до 30 березня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Строк покарання визначено обчислювати із 16 березня 2016 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної сили залишено без змін.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн та сплачений ним судовий збір в розмірі 275,60 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 березня 2016 року близько 15:50, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході раптово виниклого конфлікту з потерпілим, діючи умисно з метою протиправного заподіяння смерті, враховуючи висоту розташування квартири, яка знаходиться на 9-му поверсі, умисно перехилив та штовхнув через відкрите вікно балкону ОСОБА_3, який упав на асфальтне покриття двору вказаного будинку та отримав травми, які призвели до порушення анатомічної цілісності голови й від яких смерть настала практично одразу.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги захисника Куценка В.А., обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, - без задоволення. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період із 16 березня 2016 року до 28 січня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд безпідставно без оцінки жодного доказу, який би вказував на наявність у обвинуваченого умислу саме на заподіяння смерті потерпілого, визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні умисного вбивства, оскільки він вчинив убивство через необережність, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК. На думку захисника, місцевий суд усупереч вимогам ч. 4 ст. 95 КПК обґрунтував вирок виключно показаннями свідка ОСОБА_4, який на досудовому розслідуванні оговорив обвинуваченого внаслідок застосування до нього недозволених методів впливу з боку слідчої. Факт здійснення психологічного тиску на підозрюваного та свідка ОСОБА_4, що підтверджується відеозаписом одночасного допиту підозрюваного та свідка, який районний суд визнав недопустимим доказом, залишився поза увагою цього суду та безпідставно був спростований показаннями допитаної в судовому засіданні слідчої незважаючи на те, що вона, як вважає ОСОБА_5, є упередженою та заінтересованою особою, оскільки здійснювала вказаний тиск та неправильно кваліфікувала дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК. Крім того, захисник стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 413 КПК і розглянув кримінальне провадження формально, без жодної оцінки наведених в апеляційній скарзі обставин події, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
У касаційній сказі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 372, 419 КПК не перевірив доводів прокурора щодо незаконності вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, і не урахувв конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, який був раніше неодноразово судимий, та обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, призначивши м`яке покарання. Вказує на те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК також у частині розгляду місцевим судом заявленого потерпілим цивільного позову, оскільки апеляційний суд не надав оцінки невмотивованим висновкам місцевого суду щодо часткового задоволення заявленого цивільного позову.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, проти касаційної скарги прокурора заперечував, а прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не може бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, даними в суді потерпілим ОСОБА_2, свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, даними протоколів слідчих дій, зокрема слідчих експериментів за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також даними висновків судових експертиз, зокрема висновком експерта від 11 квітня 2016 року № 394-Е-Д (щодо неспроможності версії ОСОБА_1 про необережне вбивство) та іншими письмовими доказами.