Постанова
Іменем України
21 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 484/788/15-ц
провадження № 61-17757св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - головний державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чернова Людмила Володимирівна,
стягувач - ОСОБА_1,
боржник - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Маржиної Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У листопаді 2016 року головний державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чернова Л. В. (далі - головний державний виконавець Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Чернова Л. В., виконавець) звернулася до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 484/788/15-ц строком на один рік.
Заява обґрунтовувалась тим, що на примусовому виконанні в Жовтневому ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження ВП № 11355726 з примусового виконання, в тому числі виконавчого листа від 25 листопада 2015 року № 484/788/15, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) на користь ОСОБА_1 18 760, 97 грн. Заявник зазначає, що до Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області надійшла заява банку про наявність виняткових обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, просив звернутися до суду із заявою про відстрочення виконання цього рішення.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року, заяву виконавця про відстрочення виконання судового рішення повернуто.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що відповідно до положень частини першої статті 373 ЦПК України, в редакції Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду може вирішуватись судом виключно за заявою сторін виконавчого провадження. Суди дійшли висновку, що виконавець, звертаючись у листопаді 2016 року до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення, не був наділений таким правом.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПАТ КБ "ПриватБанк" 09 березня 2017 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам заявника щодо наявності виняткових обставин для відстрочення виконання судового рішення, а саме політичної кризи та військових дій на Сході України, які призвели до відтоку коштів, розміщених на рахунках фізичних та юридичних осіб у банку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.