Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 591/6167/14-ц
провадження № 61-18564св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Прокуратура Сумської області, Управління Служби безпеки України в Сумській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Сумської області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року у складі судді Клименко А. Я. та рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Криворотенка В. І. та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Друченко Тетяни Василівни на рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який надалі уточнив, до Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, Управління Служби безпеки України в Сумській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позов мотивовано тим, що незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду за період з 20 серпня 2009 року до 07 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 здійснювалося кримінальне переслідування, загальна тривалість якого становить 4 роки 9 місяці 10 днів, з яких позивач безпосередньо знаходився під вартою 1 рік 7 місяців 9 днів, на підписці про невиїзд - 3 роки 2 місяці 18 днів, а також весь цей час він незаконно перебував під слідством і судом, внаслідок чого зазнав моральних страждань. Позивач просив стягнути за рахунок Державного бюджету України на свою користь 14 435 712 грн на відшкодування моральної шкоди, витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 11 921 грн, а також витрати, пов`язані з прибуттям до судового експерта у розмірі 443,62 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 13 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 8 225,49 грн - витрат за проведення судово-психологічної експертизи та 443,62 грн - витрат, пов`язаних з прибуттям до судового експерта. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 завдана моральна шкода у зв`язку з його незаконним перебуванням під слідством та судом, розмір якої, з урахуванням висновку судового експерта-психолога, визначено у розмірі 13 000 000 грн. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за проведення судово-психологічної експертизи та витрати пов`язані з прибуттям до судового експерта.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2017 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди та судових витрат змінено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейської службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди, компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави судові витрати з оплати судово-психологічної експертизи у розмірі 330,21 грн. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з прибуттям до судового експерта у розмірі 443, 62 грн скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у стягненні зазначеної суми. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що визначаючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції помилково користувався тільки висновком судово-психологічної експертизи, оскільки сам розрахунок грошової компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня його моральних страждань з урахуванням індивідуально-особистісних властивостей підекспертного. При розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню, суд апеляційної інстанції посилався на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, відповідно до яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що витрати, пов`язані з прибуттям до судового експерта у розмірі 443,62 грн не є судовими витратами у розумінні статті 79 ЦПК України 2004 року тому не мають враховуватись судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У квітні 2017 року Прокуратура Сумської області звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, зменшивши розмір відшкодування, що підлягає стягненню за рахунок державного бюджету, з урахуванням положень статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та в частині стягнення витрат за проведення судово-психологічної експертизи, стягнувши суму пропорційно до задоволених вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Проте, суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, неповно з`ясували обставини справи та не зазначили з огляду на які докази дійшли висновку про відшкодування моральної шкоди на користь позивача у розмірі більшому, ніж це передбачено статтею 13 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відповідно до якої відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. У рішеннях судів не зазначено співвідношення розміру моральної шкоди позивача залежно від характеру та обсягу його душевних страждань, характеру немайнових втрат, можливості їх відновлення, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження його престижу, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану.
У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Друченко Т. В. звернулася до суду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2017 року та залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок судово-психологічної експертизи при визначенні суми відшкодування позивачу моральної шкоди, нележним чинном мотивувавши прийняте рішення, однак суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 400 000 грн не обґрунтував на підставі яких доказів дійшов висновку про відшкодування зазначеної суми.
Заперечення на касаційній скарги не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Сумської області. Зупинено виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2017 року до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що з 03 квітня 2006 року до 16 травня 2012 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Зарічного РВ СМУ ГУ УМВС України в Сумській області (т. 1, а.с. 95, 96).
Прокуратурою м. Суми від 20 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (т. 1, а.с. 22-30).
Згідно з протоколом про затримання підозрюваного у вчиненні злочину ОСОБА_1 20 серпня 2009 року о 14-годині був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368
КК України (т. 1, а.с. 16). Під час проведення досудового розслідування 26 серпня 2009 року ОСОБА_1 пред`явлено звинувачення у вчиненні злочині, передбаченому частиною другою статті 368 КК України, а 28 серпня 2009 року йому обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту (т.1, а.с.17-18, 22-30). Крім того, 25 січня 2010 року ОСОБА_1 пред`явлено звинувачення за частиною другою статті 365 та частиною другою статті 368 КК України (т. 1, а. с. 19-21).
17 лютого 2010 року щодо ОСОБА_1 складений обвинувальний висновок та направлений до суду для розгляду.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 189, частиною другою статті 365 КК України, і призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю у сфері проходження як публічної служби, так і служби в правоохоронних органах строком на
три роки (т. 1, а. с.33- 50).
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 02 листопада 2010 року вказаний вирок Зарічного районного суду м. Суми скасований у зв`язку з неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, справу направлено на новий судовий розгляд (т. 1, а. с. 51-58).
За наслідками нового судового розгляду вироком Зарічного районного суду м. Суми від 06 січня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 365, частиною другою статті 368 КК України, і призначено покарання у вигляді 1 року 7 місяців 9 днів позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю у сфері проходження як публічної служби, так і служби у правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна, (крім житла) (т. 1, а. с. 59-68).
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2012 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 06 січня 2012 року залишено
без змін (т. 1, а. с. 70-74).
Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2013 року ухвалу Апеляційного суду України від 12 квітня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд (т. 1, а. с. 75-80).
При новому апеляційному розгляді ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 травня 2013 року вирок Зарічного районного суду Сумської області від 06 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасований, а кримінальна справа направлена прокурору м. Суми для провадження додаткового
розслідування (т. 1, а. с. 81-89).
Постановою прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Сумської області від 30 травня 2014 року кримінальні провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною другою статті 368 та частиною п`ятою статті 27 - частиною третьою статті 364 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю у його діяннях складу вказаних кримінальних
правопорушень (т. 1, а. с. 91-93).
Під час проведення кримінального переслідування стосовно ОСОБА_1 вживалися заходи кримінального забезпечення, а саме: 20 серпня 2009 року позивача було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. Затримання тривало до 28 серпня 2009 року. З 28 серпня 2009 року до 29 березня 2011 року ОСОБА_1 перебував під вартою. З 29 березня 2011 року до 07 червня 2014 року ОСОБА_1 знаходився на підписці про невиїзд.