Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/8997/17
провадження № 61-14482св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віктор Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у складі судді Астахової О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко В. П., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно з договором дарування від 10 вересня 2013 року вона була власником групи нежитлових приміщень
АДРЕСА_2 ( колишньої житлової квартири АДРЕСА_2 ) загальною площею 32,5 кв. м, яка АДРЕСА_2 .
Під впливом вкрай тяжких життєвих обставин, не витримавши психологічний тиск з боку ОСОБА_2, їй довелося на невигідних для неї умовах укласти попередній договір від 23 червня 2014 року, відповідно до якого сторони погодили укласти договір купівлі-продажу майна за ціною не вище 1 400 000,00 грн.
04 липня 2014 року у нотаріуса Денисенко Л. А. та ОСОБА_3 . повідомили їй, що бажають придбати об`єкт нерухомості лише за 641 029,00 грн, оскільки така вартість групи нежитлових приміщень АДРЕСА_2 визначена експертом.
Позивач була проти продажу об`єкта за таких умов, однак під психологічним тиском відповідачів, а також з огляду на потребу у грошових коштах у зв`язку із сімейними обставинами, погодилась на укладання договору на вкрай невигідних для неї умовах і під впливом тяжких обставин.
У зв`язку з викладеним, вважала, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень АДРЕСА_2 (літера А) (колишня квартира АДРЕСА_2) у будинку АДРЕСА_2 укладено всупереч основним умовам попереднього договору та є таким, що юридично не відбувся взагалі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 000,00 грн за надання правової допомоги.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того, що оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень вчинення нею на вкрай невигідних умовах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року скасувати й справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди неправильно застосували статтю 233 ЦК України, не взявши до уваги, що оспорюваний правочин вчинено під впливом тяжкої для неї обставини на вкрай невигідних умовах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 755/8997/17 з Дніпровського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що нежитлові приміщення № № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень АДРЕСА_2 ( літера А) (колишня квартира АДРЕСА_2), що знаходяться по АДРЕСА_2 , перебували у приватній власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10 вересня 2013 року.
23 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. П., зареєстрований в реєстрі за номером 1192, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язалась продати ОСОБА_3 та/або ОСОБА_2 на момент укладання договору купівлі-продажу, а ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання купити в майбутньому нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень АДРЕСА_2 ( літера А) (колишня квартира АДРЕСА_2) у будинку АДРЕСА_2, але не пізніше 04 липня 2014 року, за ціною не вище 1 400 000,00 грн.
На забезпечення попереднього договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 23 червня 2014 року.
Як пояснив під час судового розгляду ОСОБА_3, необхідність укладання іпотечного договору обумовлена розміром завдатку за попереднім договором, який складав п`яту частину від ціни договору купівлі-продажу.
На виконання умов пункту 4.3 попереднього договору ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 276 000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 23 червня 2014 року № 50.
Відповідно до звіту в стислій формі про оцінку майна від 01 липня 2014 року № SN140625-006 оціночна вартість нежитлових приміщень становить 641 029,00 грн.
Також зі звіту відомо, що ОСОБА_1 відмовилась від огляду об`єкта оцінки оцінювачем, зауважень та претензій до суб`єкта оціночної діяльності не має, що спростовує посилання позивача щодо необізнаності про оцінку майна.
04 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. П., зареєстрований в реєстрі за номером 1230, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продала та передала у власність, а ОСОБА_2 купила та прийняла у власність належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень АДРЕСА_2 ( літера А) (колишня квартира АДРЕСА_2) у будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04 липня 2014 року ціна цих приміщень становить 641 029,00 грн, з яких 276 000,00 грн перераховано ОСОБА_1 як попередню оплату за попереднім договором, а решту - 365 029,00 грн, покупець перерахував на рахунок продавця.
На виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 365 029,00 грн згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04 липня 2014 року, що підтверджено квитанцією від 04 липня 2014 року № 1442450.
Також відповідачі надали розписку від 04 липня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 737 220,00 грн за продаж нежитлових приміщень № № 1, 2, 3, 4 групи приміщень АДРЕСА_2 у будинку АДРЕСА_2 , матеріальних та моральних претензій не має.
Представник позивача заперечував щодо врахування розписки як належного доказу, оскільки позивач заперечує факт її підписання та отримання нею грошових коштів за вказаною розпискою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2014 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Факт внесення позивачем застави у розмірі 97 440,00 грн підтверджено копією квитанції від 25 лютого 2014 року № 40949.576.1.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року затверджено укладену 02 червня 2014 року угоду про визнання винуватості між старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області Гагач В. А. та підозрюваним ОСОБА_4 Визнано ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 372 КК України та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 02 червня 2014 року, у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України
ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років випробувального терміну не скоїть нового злочину. Зобов`язано ОСОБА_4 відповідно до статті 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання. Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4, - заставу, залишено без змін до набрання вироком законної сили, після припинення дії зазначеного запобіжного заходу повернуто ОСОБА_1 суму сплаченої застави в розмірі 97 440,00 грн.
26 червня 2014 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_4 підозрюється у зайнятті гральним бізнесом, вчиненому організованою групою, що кваліфікується за частиною третьою статті 28, частиною першою статті 203-2 КК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.