Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 462/107/16-ц
провадження № 61-14597св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач 1 - Львівська міська рада,
відповідач 2 - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа 1- ОСОБА_2,
третя особа 2- обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 серпня 2018 року у складі судді Ліуша А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання свідоцтва про право власності недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що у 2000 році ОСОБА_3 приватизував квартиру АДРЕСА_1 . З 2006 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 11 травня 2012 року згідно з договором дарування ОСОБА_3 подарував їй 4/9 частки даної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті вона дізналась, що згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 11 грудня 2000 року квартира АДРЕСА_1 належала також ОСОБА_4, ОСОБА_2, а також те, що ОСОБА_2 був прописаний у даній квартирі.
Вважає, що таке свідоцтво підроблене, оскільки ОСОБА_3 приватизовував квартиру самостійно та ОСОБА_2 ніколи не проживав у такій квартирі. Також, згідно відповіді архівного відділу ЛМР розпорядження № 1119 від 11 грудня 2000 року відсутнє і його не було як такого.
Просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 від 11 грудня 2000 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації № 1119 від 11 грудня 2000 року в частині визнання ОСОБА_2 співвласником квартири АДРЕСА_1, скасувати запис в реєстрі права власності на нерухоме майно про реєстрацію квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не надано жодних належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів щодо факту підроблення документів щодо реєстрації ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, та щодо факту підроблення правовстановлюючих документів на квартиру.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 462/107/16-ц та витребувано її з Залізничного районного суду м. Львова.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що записи в будинковій книзі про реєстрацію ОСОБА_2 та його матері були підроблені. Судами не враховано відповіді із правоохоронних органів, що стосуються підробки документів, зокрема записів про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та його матері. Згідно відповіді з архівного відділу Львівської міської ради від 26 січня 2010 року № 1107/19-вих розпорядження № 1119 від 11 грудня 2000 року, на підставі якого видано Свідоцтво № НОМЕР_1 від 11 грудня 2000 року про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 немає і не було такого, відтак є всі підстави для висновку, що Свідоцтво № НОМЕР_1 від 11 грудня 2000 року про право власності на квартиру є недійсним. Крім цього звертає увагу, що ОСОБА_2 ніколи не вселявся у спірну квартиру та не проживав у ній.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 11 грудня 2000 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 Свідоцтво видане згідно з розпорядженням № 1119 від 11 грудня 2000 року.
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 2006 року. ОСОБА_3 06 лютого 2008 року склав заповіт, згідно з яким все своє майно заповів ОСОБА_1
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до договору дарування від 11 травня 2012 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 4/9 частки квартири АДРЕСА_1 .
Вказана частка квартири належала дарувальнику на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 січня 2012 року.
Відповідно до наявного у матеріалах справи розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1119 від 11 грудня 2000 року у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 передано квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописку Львівського комунального підприємства "Скнилівок" № 1177 від 22 квітня 2013 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 з 18 листопада 1989 року та ОСОБА_1 з 22 червня 2012 року.
ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав у квартирі АДРЕСА_1 і мав право на приватизацію такої відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Таке право ОСОБА_2 не оспорював ОСОБА_3, який проживав у квартирі на час її приватизації.