П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 310/1856/17
провадження № 61-33512св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - територіальна громада в особі Бердянської міської ради,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення на рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року у складі суддів: Маловічко С.В., суддів: Кочеткової І.В., Гончар М.С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до територіальної громади в особі Бердянської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позов мотивовано тим, що з 30 серпня 1988 року по теперішній час постійно проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі вони проживають на підставі договору піднайму від 30 серпня 1988 року, укладеного між наймачем ОСОБА_3 і позивачем ОСОБА_1 та затвердженого начальником КЕЧ Мелітопольського району, на балансі якої на той час знаходився будинок. З дати укладення договору піднайму вони користуються вказаною квартирою як наймачі житлового приміщення, оплачують комунальні послуги по особовому рахунку, відкритому на колишнього наймача ОСОБА_3
ОСОБА_1 укладено договори з усіма обслуговуючими організаціями на поставку в квартиру електроенергії, природного газу, водо- і теплопостачання, послуг електрозв`язку, та ці послуги вони своєчасно сплачують. Наймач ОСОБА_3 після укладення договору піднайму втратив зв`язок з квартирою, не давав про себе знати весь цей час, не претендував на користування житловим приміщенням, фактичне місце його проживання не відомо. Вони проживають у вищевказаній квартирі з літа 1988 року і по теперішній час, що свідчить про безперервність, добросовісність та відкритість користування нерухомим майном.
У зв`язку з вищезазначеним, просили суд визнати за ними право власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено: визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд виходив із наявності підстав для набуття позивачами права власності на спірну квартиру за набувальною давністю, оскільки вони з 1988 року на підставі договору піднайму проживають у спірній квартирі, якою відкрито та безперервно користуються з того часу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Бердянської міської ради судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) гривні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове, апеляційний суд виходив з того, що квартира не може бути об`єктом набувальної давності у розумінні статті 344 Цивільного кодексу України, оскільки не мається її реєстрації як об`єкта приватної власності, вона є власністю територіальноїгромади, та в такому разі не може виникнути права власності на неї і у добросовісного користувача за давністю володіння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 25 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області вищезазначену цивільну справу №310/1856/17.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення апеляційного суду постановлено з порушення норм матеріального та процесуального права та не було встановлено всіх фактичних обставин справи, а саме, що вона та ОСОБА_1 володіють квартирою АДРЕСА_1 добросовісно, проживають в ній відкрито та безперервно з літа 1988 року, в повному обсязі сплачують комунальні послуги. В 2006 році позивачі звертались до виконкому Бердянської міської ради із заявою про можливість приватизації вказаної квартири, але їм було відмовлено в зв`язку із тим, що ОСОБА_1 проживають у квартирі тимчасово. На протязі проживання позивачів у квартирі АДРЕСА_1 ніхто із вимогою про їх виселення не звертався, жодна особа не пред`явила вимогу про право власності на цю квартиру. Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу
Заперечень на касаційну скаргу від позивачки до суду не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом апеляційного суду встановлено, що квартира, яка є предметом спору, належала до житлового фонду КЕЧ Мелітопольського району та розподілялась військовослужбовцям у зв`язку із проходженням ними військової служби, що слідує з наданого позивачем договору від 30 серпня 1988р., згідно з яким цей договір укладався між двома військовослужбовцями ОСОБА_3, який служив у в/ч 21323, та ОСОБА_1, який служив у в/ч 18255, та посвідчувався начальниками цих військових частин ( а.с. 9).
У вказаній квартирі до теперішнього часу значиться зареєстрованим ОСОБА_3, та на нього відкрито особовий рахунок ( а.с. 13).
30 серпня 1988 році ОСОБА_1, ОСОБА_2 уклали з ОСОБА_3 договір піднайму ( а.с. 9).
Згідно з пунктом 1 вказаного договору користування позивачами спірною квартирою визначено як тимчасове на час проходження наймодавцем військової служби за кордоном, яку вони мають звільнити у 15-денний строк з дня отримання повідомлення від ОСОБА_3 про звільнення квартири.
В 1997 році житловий будинок АДРЕСА_1, був переданий у власність територіальної громади м. Бердянська, на баланс "Житлосервіс"-4", а також з травня 2010 року включений до складу ОСМД "Городок-10" ( а.с. 70).
Судом апеляційного суду встановлено, що квартира АДРЕСА_1 вказаного будинку, у якій мешкають позивачі, на теперішній час не приватизована, власник вказаної квартири є - територіальна громада м. Бердянську в особі БМР.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.