Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 308/8976/17
провадження № 61-10135св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Кожух О. А.,
Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" (далі - ТОВ "Ядзакі Україна") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі зі збереженням середньомісячної заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та ТОВ "Ядзакі Україна" був укладений строковий трудовий договір від 20 січня 2017 року № 10391, згідно з яким позивача прийнято на посаду службовця на складі, зі строком випробування - три місяці.
13 червня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом, а з 05 липня 2017 року призначено на посаду оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Перечинського районного військового комісаріату Закарпатської області, на якій він і перебуває на час звернення з позовом.
Наказом ТОВ "Ядзакі Україна" № DO07878 від 06 липня 2017 року його звільнено із посади службовця на складі на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку зі вступом на військову службу.
Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки його прийнято на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду (або до дня фактичної демобілізації), а відповідачем всупереч
статті 119 КЗпП України не збережено за ним місце роботи, посаду і середній заробіток на підприємстві.
За таких обставин просив визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі із збереженням середньомісячної заробітної плати з моменту звільнення під час особливого періоду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 11 травня 2018 року, ухваленим у складі судді Фазикоша О. В., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач добровільно вступив на військову службу за контрактом, поза часом дії особливого періоду, не у зв`язку із мобілізацією чи кризовою ситуацією, а тому на нього не поширюються гарантії, визначені частиною третьою
статті 119 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2018 року змінено та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що роботодавцем не було дотримано передбачених статтею 119 КЗпП України, статтею 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" гарантій при звільненні ОСОБА_1, що призвело до незаконного звільнення позивача з роботи.
Однак відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що отримавши копію наказу про звільнення та трудову книжку 07 липня
2017 року та звернувшись до суду лише 13 вересня 2017 року, позивач пропустив місячний строк звернення до суду встановлений
статтею 233 КЗпП України.
Наведені позивачем причини пропуску строку встановленого
статтею 233 КЗпП України, а саме - звернення до Управління Державної служби України з питань праці у Закарпатській області (далі - Управління Держпраці у Закарпатській області), апеляційний суд не вважав такими, що об`єктивно унеможливлювали звернення до суду протягом більше як двох місяців.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кучеренко В. О., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/8976/17 та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У червні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду щодо відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.
Вказував на неврахування апеляційним судом поважності пропуску строку звернення до суду із позовом по вирішення трудового спору, а саме факту звернення позивача до Управління Держпраці у Закарпатській області із заявою про встановлення незаконності підстав його звільнення з роботи та подальшого звернення до Центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Крім того, вважав, що передбачений статтею 233 КЗпП України строк не сплив, оскільки згідно положень пункту 4 частини першої статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому в червні 2019 року відзиві на касаційну скаргу
представник ТОВ "Ядзакі-Україна" - адвокат Сільваші В. М. посилався на те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначив, що апеляційним судом до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.
Вважав, що строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 20 січня 2017 року між ОСОБА_1 та
ТОВ "Ядзакі Україна" укладено строковий трудовий договір № 10391, згідно з яким позивача прийнято на посаду службовця на складі, зі строком випробування три місяці - із 24 січня до 27 лютого 2017 року.
Після завершення випробувального терміну ОСОБА_1 продовжив працювати у відповідача на тій же посаді.
13 червня 2017 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України (далі - ЗСУ) на посадах осіб рядового складу строком на три роки та зараховано позивача до списків особового складу ЗСУ, прийнято на військову службу за контрактом.
Із пункту 1 цього контракту суди встановили, що ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно взяв на себе зобов`язання - проходити військову службу у ЗСУ протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту, відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби за цим контрактом.
Також судами встановлено, що відповідно до витягу із наказу військового комісара Перечинського районного військового комісаріату Закарпатської області від 05 липня 2017 року ОСОБА_1 з 05 липня 2017 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і він вважається таким, що із 05 липня 2017 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Із довідки Перечинського районного військового комісаріату Закарпатської області № 619 від 16 квітня 2019 року апеляційний суд встановив, що
ОСОБА_1 по теперішній час перебуває на військовій службі.
05 липня 2017 року ТОВ "Ядзакі Україна" отримало від Перечинського районного військового комісаріату Закарпатської області повідомлення про те, що ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом.
Крім того, ОСОБА_1 надав ТОВ "Ядзакі Україна" копію контракту про проходження військової служби в ЗСУ від 13 червня 2017 року.
Наказом ТОВ "Ядзакі Україна" від 06 липня 2017 року № DO07878
ОСОБА_1 звільнено із 07 липня 2017 року з посади службовця на складі з підстав передбачених пунктом 3 статті 36 КЗпП України та запис про звільнення внесений у трудову книжку.
07 липня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлений із наказом про звільнення, отримав трудову книжку та повний розрахунок.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.