Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 544/2317/14-ц
провадження № 61-39046св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року у складі судді Нагорної Н. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А.,Триголова В. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільно набутого за час шлюбу майна.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подала суду заяву про зменшення позовних вимог у цій справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у період із 10 січня 1998 року по 23 грудня 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У період шлюбу відповідач отримав у дар житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом інвентаризаційна оцінка будинку складала 53 668 грн, дарування будинку вчинено за ціною 45 000,00 грн. Проте за час перебування у шлюбі здійсненні невід`ємні істотні поліпшення будинку, а саме: 1) придбано обладнання, матеріали та проведено газифікацію, опалення, водопостачання та каналізацію на загальну суму 20 800,00 грн; 2) придбано та встановлено вісім міжкімнатних дверей на загальну суму 6 400,00 грн та три металопластикові вікна на загальну суму 5 700,00 грн; 3) здійснено внутрішні оздоблювальні роботи на загальну суму 8 000,00 грн; 4) проведені будівельні роботи: побудовано сарай на суму 6 000,00 грн та бетонний паркан на суму 5 100,00 грн; 5) виготовлено та встановлено гаражні ворота, драбину на другий поверх, двоє проїзних воріт на загальну суму 4 200,00 грн. Загалом вартість здійснення істотних поліпшень склала 56 200,00 грн. Таким чином вартість домоволодіння склала 109 868,00 грн. Тому вона має право спільної сумісної власності на вартість поліпшень у розмірі однієї другої частини, що в грошовому еквіваленті складає 28 100,00 грн. Частка спільної сумісної власності відповідача складає 81 768 грн (53 668,00 + 28 100,00), тоді як її частка складає 25,58 відсотків.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд визнати спільною сумісною власністю сторін житловий будинок із надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за нею у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 25 відсотків вказаного житлового будинку з надвірними побудовами; залишити у власності ОСОБА_2 75 відсотків спірного будинку.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що за час перебування сторін у шлюбі вартість домоволодіння збільшилась, проте таке збільшення не є істотним, оскільки ринкова вартість спірного будинку у стані, що існував до поліпшення, становила 511 360,00 грн, а його ринкова вартість після поліпшення стала становити 681 970,00 грн. При цьому вартість та обсяг проведених ремонтних робіт у будинку не має значення для встановлення істотності збільшення вартості майна. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що збільшення вартості будинку відбулося внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або її особистих затрат.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що проведені роботи у домоволодінні не є добудовою чи перебудовою, а є поліпшенням загального стану домоволодіння, такі роботи не є істотними, тобто такими, що істотно збільшили вартість спірного домоволодіння внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Місцевий суд дійшов правильного рішення про недоведеність позивачем тих обставин, що за час шлюбу цінність спірного домоволодіння істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат її чи обох сторін.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 рокута постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди посилаються на висновок експерта, згідно з яким вартість спірного будинку до проведення робіт складає 511 360,00 грн, після проведення робіт - 681 970,00 грн, проте не врахували, що на момент укладення договору дарування спірного будинку його інвентаризаційна оцінка становила лише 53 688,00 грн. У судовому засіданні позивачем доведено, що ремонт та добудову спірного житлового будинку проведено сторонами за спільні кошти, проте цей факт не був врахований судами.
У жовтні 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, уякому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що у період із 10 січня 1998 року по 23 грудня 2013 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.
ОСОБА_2 на праві особистої власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 18 жовтня 2004 року, витягом про реєстрацію права власності від 08 листопада 2004 року.