Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 622/460/14-ц
провадження № 61-31656св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року у складі судді Шабас О. С. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
08 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що в даному будинку він проживає разом з матір`ю, а відповідачі - його колишня дружина та їх спільний син - в даному будинку не проживають приблизно два роки, добровільно знятися з реєстрації не бажають, в зв`язку з чим він змушений був звернутися в суд.
08 липня 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні нею житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом передачі їй ключів від даного будинку; вселити її у вказаний житловий будинок.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що за рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 27 травня 2015 року, яке набрало законної сили, при розподілі майна подружжя вона стала власником 1/2 частини спірного житлового будинку. В даний час її колишній чоловік чинить їй перешкоди у користуванні будинком, змінив вхідні замки, не допускає її до будинку, добровільно врегулювати дане питання сторони не змогли.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2017 року, в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом передачі ОСОБА_2 ключів від даного будинку. Вселено ОСОБА_2 у житловий будинок АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 та його колишня дружина ОСОБА_2 в рівних частках набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 і це встановлено рішеннями судів у справі № 622/106/13-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та ухвалу апеляційної інстанцій.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 645/2077/16-ц і витребувано її з Золочівського районного суду Харківської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
05 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надавши можливості позивачу по первісному позову подати свої докази та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, тим самим не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому їх розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Заперечення на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 26 грудня 1987 року по 21 лютого 2012 року.
09 жовтня 1993 року ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар належний ОСОБА_4 на праві власності житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1, житловою площею 40 кв. м (а. с. 7-8).
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 27 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1 сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що належить їм по 1/2 частині кожному. Визнано за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вказане рішення суду в зазначеній частині залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2015 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2016 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої та ухвала апеляційної інстанцій без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.