Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 2-920/11
провадження № 61-13189св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (у ході розгляду справи замінено на процесуального правонаступника - Запорізьку місцеву прокуратуру № 2 ),
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2011 року прокурор Запорізького району Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2011 року ПАТ "Родовід Банк" звернулося до прокуратури Запорізького району Запорізької області зі зверненням щодо пред`явлення позову в інтересах держави до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки 99,9% статутного капіталу ПАТ "Родовід Банк" належить державі в особі Міністерства фінансів України.
Прокурор зазначав, що перевіркою встановлено, що 23 листопада 2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 34.2/СЖ-029.07.2, згідно з яким позичальникові надано кредит на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії на загальну суму 39 600 доларів США строком до 23 листопада 2010 року, процентна ставка 15% річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 23 листопада 2007 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав та станом на 25 листопада 2010 року має заборгованість: прострочена заборгованість за кредитом -39 594,49 доларів США, прострочена заборгованість за процентами -12 113,59 доларів США, пеня - 68 323,80 доларів США. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 25 листопада 2010 року складає 120 031,88 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 952 897,09 грн.
Прокурор посилався на те, що 07 жовтня 2010 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено листи-претензії з вимогами до 07 листопада 2010 року повернути суму кредиту за кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитом, суму нарахованої пені, проте відповідачами жодних дій щодо погашення заборгованості не здійснено.
Ураховуючи наведене, прокурор Запорізького району Запорізької області просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором від 23 листопада 2007 року № 34.2/СЖ-029.07.2 у розмірі 120 031,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 листопада 2010 року становить 952 897,09 грн та здійснити розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2011 року у складі судді Гончаренка П. П. позов прокурора задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" суму заборгованості в розмірі 952 897,09 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи встановлено наявність договірних відносин між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, зобов`язання за якими на підставі статей 526, 527, ЦК України повинні виконуватися належно.
На підставі статей 554, 625 ЦК України районний суд вважав, що у зв`язку із порушенням відповідачами зобов`язань за кредитним договором та договором поруки позов підлягає задоволенню.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 25 лютого 2019 року у складі судді Мінгазова Р. В. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2011 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення.
Позовні вимоги прокурора Запорізького району Запорізької області, правонаступником якого є Запорізька місцева прокуратура № 2, в інтересах держави в особі ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № 34.2/СЖ-029.07.2 від 23 листопада 2007 року в розмірі 697 802 грн 76 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріалами справи спростоване твердження ОСОБА_2 щодо її необізнаності про укладення кредитного договору ОСОБА_1
Апеляційний суд зазначив, що направивши вимогу про повне погашення заборгованості від 07 жовтня 2010 року та встановивши строк погашення заборгованості за кредитним договором - 07 листопада 2010 року, банк змінив строк дії договору саме до цієї дати. Отже, на підставі статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припинилися.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та пенею, нарахованих за період з 07 листопада 2010 року по 25 листопада 2010 року, не підлягають задоволенню.
Оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_2 про час та дату судового засідання, призначеного на 19 грудня 2011 року,за результатом якого було ухвалено заочне рішення, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції положень статті 224 ЦПК України 2004 року.
Щодо вимог про стягнення пені у зв`язку із наналежним виконанням зобов`язань, апеляційний суд застосував строк позовної давності до цих вимог і вважав, що стягненню підлягає пеня за період з 10 березня 2010 року по 07 листопада 2010 року в розмірі 37 861,38 доларів США (пеня нарахована на тіло кредиту та на відсотки відповідно до розрахунку банку, з урахуванням дострокової вимоги про повернення кредиту). При цьому колегією суддів відхилено доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності необхідно відраховувати за кожним щомісячним платежем окремо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а позов залишити без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що твердження апеляційного суду про те, що строк позовної давності не рахується за щомісячними платежами, не відповідає дійсності, оскільки пунктом 4.2 кредитного договору передбачено внесення процентів щомісячно. Отже, судами не застосовано положення статей 257, 218 ЦК України і не виключено із розрахунку всі нарахування за тілом і процентами до 10 березня 2008 року та всі суми пені (неустойки), нараховані до 10 березня 2010 року включно.
Вважає, що правильність вирахування заборгованості за встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США є сумнівною і недоведеною. Позивачем не надано жодного документального підтвердження того, що валютою кредиту був саме долар США.
Зазначає, що повноважень у прокурора на представництво інтересів ПАТ "Родовід Банк" не було, а обставина про те, що засновником ПАТ "Родовід Банк" є держава в особі Кабінету Міністрів України та володіє відповідною частиною статутного фонду, не є визначальною. При цьому посилається на правовий висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2011 року у справі № 6-6262св11.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року АТ "Родовід Банк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Вказує, що ОСОБА_2 клопотання про застосування строків позовної давності у суді апеляційної інстанції не подавала, апеляційна скарга була подана на підставі пункту 2 частини першої статті 257 та статті 377 ЦПК України з проханням залишити позов без розгляду. Отже, апеляційний суд не мав підстав застосовувати положення статті 267 ЦК України.
Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність доводів ОСОБА_2 щодо відсутності повноважень прокурора для представництва інтересів держави в особі АТ "Родовід Банк".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", укладено кредитний договір № 34.2/СЖ-029.07.2, згідно з яким позичальнику надано кредит на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії на загальну суму 39 600 доларів США строком до 23 листопада 2010 року, процентна ставка 15% річних (а. с. 13-14).
Відповідно до заяви від 23 листопада 2007 року ОСОБА_2 надала згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_1 кредиту у будь-якій сумі та на передачу в іпотеку ВАТ "Родовід Банк" житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с.134).
Згідно із заявою від 23 листопада 2007 року ОСОБА_2 надала згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_1 у ВАТ "Родовід Банк" кредиту на споживчі цілі під заставу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 39 600 доларів США на 36 місяців зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Своїм підписом на заяві ОСОБА_2 засвідчила, що з умовами кредитного договору ознайомлена (а. с. 135).
З метою забезпечення виконання зобов`язань між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 23 листопада 2007 року, відповідно до якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором (а. с. 135-136).
Згідно з пунктом 4.4 договору поруки від 23 листопада 2007 року строк позовної давності за цим договором встановлено у межах трьох років.
Випискою з особового рахунку ОСОБА_1, наданої АТ "Родовід Банк" за період з 23 листопада 2007 року по 25 листопада 2010 року, підтверджується факт надання кредитних коштів та користування ОСОБА_1 кредитними коштами (а. с. 18-24).
Розрахунком заборгованості станом на 25 листопада 2010 року встановлено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 120 031,88 доларів США, що еквівалентно 952 897,09 грн, та складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 39 594,49 доларів США; простроченої та поточної заборгованості за процентами - 12 113,59 доларів США; пені - 68 323,80 доларів США (а. с. 8).
Листами-претензіями від 07 жовтня 2010 року № 132-11/1175 та № 132-11/1176ПАТ "Родовід Банк" надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги в строк до 07 листопада 2010 року достроково повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та суму нарахованої пені станом на 01 жовтня 2010 року (а. с. 9-12).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду