Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 523/12186/13-ц
провадження № 61-17372св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_9,
треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Суворовський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_10, який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_9, треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Суворовський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, про визнання відсутності права користування жилим приміщенням, зобов`язання усунення перешкод у користуванні житлом і виселення.
Вимоги обґрунтовували тим, що на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2004 року вони є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_11
ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9 були членами сім`ї колишнього власника - померлого ОСОБА_11, проживають у зазначеній квартирі, не здійснюючи при цьому оплати за оренду квартири, та відхиляють пропозиції укласти договір найму житлового приміщення з ними як із новими власниками.
ОСОБА_6 вселилась після смерті ОСОБА_11 у квартиру за відсутності їхньої згоди.
Вважаючи, що відповідачі втратили право користування жилим приміщенням у зв`язку зі смертю колишнього власника, позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили визнати відсутність у ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 права користування зазначеною квартирою; усунути їм перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження вказаною квартирою шляхом виселення з неї відповідачів та осіб, які проживають разом з ними, без надання іншого житлового приміщення.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2014 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, не перешкоджати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_9 втратили право користування спірним жилим приміщенням та підлягають виселенню у зв`язку з припиненням права власності на квартиру колишнього її власника, членами сім`ї якого вони були.
ОСОБА_6 підлягає виселенню, оскільки вселилась у квартиру без згоди співвласників.
Крім того, ОСОБА_6 не надала доказів на підтвердження того, що вона та її неповнолітній син є членами сім`ї нових власників спірної квартири.
Вимога про визнання відсутності права користування житлом є неналежним способом захисту порушеного права.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ОСОБА_10 , ОСОБА_9, ОСОБА_4 оскаржили рішення суду першої інстанції в частині виселення в апеляційному порядку.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2014 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2014 року у частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, неповнолітнього ОСОБА_9 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, застосувавши положення частини четвертої статті 156 ЖК УРСР, зробив висновок про те, що смерть колишнього власника квартири не є підставою для виселення ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, неповнолітнього ОСОБА_9, оскільки вони зберігають за собою право користування жилим приміщенням навіть після припинення сімейних відносин із власником будинку.
Погоджуючись з рішенням суду в частині виселення ОСОБА_6, апеляційний суд зазначив, що вона як дружина ОСОБА_10 вселилася у спірну квартиру після реєстрації 24 жовтня 2008 року шлюбу між ними, однак вона зареєстрована в іншому місці - в будинку АДРЕСА_2 .
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2014 року скасовано в частині вирішення позову про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9 , справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не врахував того, що право членів сім`ї власника будинку на користування цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.
Крім того, суд апеляційної інстанції не з`ясував, які правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з бажанням нових власників, членами сім`ї яких відповідачі не були після переходу до них права власності на жиле приміщення, укласти договір найму житла та не дослідив, чи може систематична несплата коштів за проживання тягти за собою виселення таких осіб на підставі частини третьої статті 168 та статті 169 ЖК УРСР.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2014 року в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в частині виселення зазначених відповідачів з огляду на те, що вони не є членами сім`ї нових власників квартири та договорів оренди житла з ними не укладали.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
03 листопада 2105 року ОСОБА_6, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2016 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2014 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_6 не довела, що вона та її син є членами сім`ї нових власників квартири та з ними укладені договору оренди житла.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не встановив правовий статус відповідачів, які проживають у спірній квартирі, та які були членами сім`ї власника квартири - діда, а потім членами сім`ї нового співвласника - свого батька, та не врахували, що після смерті батька питання щодо спадкування Ѕ частини квартири є спірним.
Так само не враховано, що спадкоємцем за заповітом після смерті позивача ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвали та рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2016 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_2 .
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2016 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2014 року скасовано в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд зробив висновок про те, що виселення відповідачів у зв`язку з тим, що право власності на житлове приміщення перейшло до інших осіб є неправомірним і не відповідає природі спірних правовідносин, оскільки вони (відповідачі) набули постійне сервітутне право на цю квартиру.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що постановляючи ухвалу від 12 січня 2016 року, апеляційний суд залишив поза увагою те, що спадкоємцем першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є його син - ОСОБА_10, який зареєстрований у спірній квартирі разом із своєю дружиною - ОСОБА_6 та сином - ОСОБА_9, не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них, не врахував неможливість проживання малолітньої дитини без догляду матері, не перевірив наявність підстав у відповідачів для користування квартирою та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року.
Також апеляційний суд у своєму рішенні від 14 липня 2016 року дійшов висновку про набуття всіма відповідачами постійного сервітутного права на спірне житло, однак не вказав із яких підстав та якими доказами це підтверджено, не звернув увагу на те, що предметом спору є усунення перешкод у здійсненні власниками права користування та розпорядження своїм майном, а не право власності на нього та встановлення сервітуту.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_10 - ОСОБА_13 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року відмовлено.
Заяву представника ОСОБА_10 - ОСОБА_13 залишено без розгляду.
Суд виходив із того, що заява подана з пропуском строку, передбаченого частиною четвертою статті 356 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання заяви), за відсутності поважних причин.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Останнім рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28 березня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 - правонаступника померлого позивача ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10, неповнолітнього ОСОБА_9 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстав для застосування положень статей 116, 168 ЖК УРСР, на які посилалися позивачі при поданні позову, немає. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку.
Відповідачі вселилися у спірну квартиру за згодою позивачів у 1986 та 1999 роках та постійно проживають у ній, частки, на які мають право ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в натурі не виділені, а новий власник спірної квартири з позовом до відповідачів про виселення з підстав зміни власника спірної квартири не звертався.
Короткий зміст касаційних скарг
У вересні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_10 та ОСОБА_1 надійшли касаційні скарги на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_10 та ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Справу № 523/12186/13-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1
Заявник посилається на те, що відмовляючи у виселенні відповідачів, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони набули право постійного безоплатного користування спірним житловим приміщенням як члени сім`ї наймача, при цьому не вказав будь-яких доказів цього права, у тому числі укладення договорів найму, і не надав оцінки тому, що ні первісний власник квартири, ні його спадкоємці не були наймачами, а є власниками житла, тому глава 2 ЖК УРСР не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
В оскарженому рішенні апеляційний суд не вказав обсягу прав щодо користування відповідачами спірним житлом і розміру оплати за користування ним.
Вважає, що ОСОБА_4, як колишня дружина ОСОБА_2, не набула права користування спірним житловим приміщенням.
В рішенні апеляційного суду відсутній розподіл судових витрат.