Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 183/4854/13-ц
провадження № 61-28979св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року у складі судді Городецького Д. І. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Баранніка О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
02 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"; банк) про визнання договору поруки припиненим і встановлення нікчемності договору про надання траншу, який неодноразово уточнювала.
07 травня 2014 року ОСОБА_1 уточнила вимоги, в яких просила визнати недійсними договір про надання траншу та договір поруки.
Вимоги обґрунтовувала тим, що з 10 грудня 2007 року до 28 травня 2009 року між нею та закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", було укладено вісім кредитних договорів.
12 липня 2011 року між нею та ПАТ "Альфа-Банк" укладений ще один договір про надання траншу № SME0024286, відповідно до умов якого вона отримала кредит у сумі 26 000 000 грн строком до 10 грудня 2022 року зі змінною відсотковою ставкою (у період із 12 липня 2011 року до 31 липня 2013 року - 2,4 % річних, у період із 01 лютого 2012 року до 31 липня 2013 року - 4,0 % річних, у період із 01 серпня 2013 року до 10 грудня 2022 року - 24 % річних).
Зазначений кредит є споживчим із цільовим призначенням для погашення заборгованості за:
- кредитним договором від 30 листопада 2009 року № SME0014464-2;
- договором про надання траншу від 28 травня 2009 року № SME0014464-1;
- договором про надання траншу від 10 грудня 2007 року № SME0006380;
- договором про надання траншу від 17 грудня 2007 року № SME0006396;
- договором про надання траншу від 18 грудня 2007 року № SME0006398;
- договором про надання траншу від 18 грудня 2007 року № SME0012657;
- договором про надання траншу від 05 серпня 2008 року № SME0014464;
- договором про надання траншу від 05 серпня 2008 року № SME0014698,
які були укладені між нею та банком.
28 травня 2009 року між ЗАТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_2 укладений договір поруки № SMERS00411/6, відповідно до умов якого останній поручився за виконання нею умов вищевказаних восьми договорів про надання траншів.
12 липня 2011 року ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду до договору поруки від 28 травня 2009 року № SMERS00411/6, згідно з умовами якої останній поручився за виконання нею зобов`язань, які виникають із рамкової угоди від 10 грудня 2007 року № SMERS00411, восьми договорів про надання траншів, а також договору про надання траншу від 12 липня 2011 року № SME0024286.
Позивач посилалася на те, що при укладенні договору від 12 липня 2011 року № SME0024286 ПАТ "Альфа-Банк" у порушення норм Закону України "Про захист прав споживачів" ввело її в оману, а саме: їй не роз`яснено умов кредитування, її прав та обов`язків.
Крім того, зазначала, що не підписувала цей договір та не отримувала кредитних коштів.
У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила:
- визнати недійсним договір про надання траншу від 12 липня 2011 року № SME0024286, укладений між нею та ПАТ "Альфа-Банк";
- визнати недійсною додаткову угоду до договору поруки від 28 травня 2009 року № SMERS00411/6, укладену 12 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору про надання траншу від 12 липня 2011 року № SME0024286, суди виходили із того, що хоча згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 16 грудня 2014 року № 1895-14 підписи від імені ОСОБА_1 в графах "Позичальник" на кожному аркуші спірного договору виконані не нею, а іншою особою, однак сторони фактично виконували умови цього договору, грошові кошти у сумі 26 000 000 грн були перераховані банком у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за раніше укладеними договорами; позивач особисто здійснювала платежі на виконання цього договору.
Крім того, позивач не довела, що банк при укладенні оспореного правочину ввів її в оману.
Вимога про визнання недійсною додаткової угоди до договору поруки від 28 травня 2009 року № SMERS00411/6, укладеної 12 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк", є похідною від вимоги про визнання недійсним договору про надання траншу від 12 липня 2011 року, тому також задоволенню не підлягає.
Короткий зміст касаційної скарги
У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник посилається на те, що суди неправильно застосували статтю 203 ЦК України, оскільки позивач не надавала згоду на укладення договору про надання траншу від 12 липня 2011 року № SME0024286 саме на зазначених у ньому умовах.
Суди належним чином не оцінили висновки судової почеркознавчої експертизи № 1895-14, якою встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах позичальник на кожному аркуші оспорюваного договору виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
Крім того, суди дали неправильну оцінку квитанціям про сплату платежів ОСОБА_1 .
Обставини справи
Суди встановили, що 10 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк" укладена рамкова угода № SMERS00411, відповідно до умов якої банк зобов`язався на умовах цієї угоди, договорів про надання траншу надати останній грошові кошти у сумі не більш ніж 3 000 000 доларів США.
У подальшому між банком та ОСОБА_1 укладені:
- договір про надання траншу від 10 грудня 2007 року № SME0006380 на суму 207 730 доларів США;
- договір про надання траншу від 17 грудня 2007 року № SME0006396 на суму 481 479,79 доларів США;
- договір про надання траншу від 18 грудня 2007 року № SME0006398 на суму 520 790,21 доларів США;
- договір про надання траншу від 08 травня 2008 року № SME0012657 на суму 75 000 доларів США;
- договір про надання траншу від 05 серпня 2008 року № SME0014464 на суму 850 000 доларів США;
- договір про надання траншу від 05 серпня 2008 року № SME0014698 на суму 350 000 доларів США;
- кредитний договір від 30 листопада 2009 року № SME0014464-2 на суму 90 540 грн.
- договір про надання траншу від 28 травня 2009 року № SME0014464-1 на суму 1 710 522 грн 51 коп.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів 28 травня 2009 року між ЗАТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_2 укладений договір поруки № SMERS00411/6.
Крім того, повернення кредиту забезпечувалося рядом іпотечних договорів.
Правонаступником ЗАТ "Альфа-Банк" є ПАТ "Альфа-Банк".
Установлено, що станом на 06 серпня 2010 року за зазначеними кредитними договорами у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 26 544 973 грн 16 коп.