ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2019 року
Київ
справа №814/1340/16
адміністративне провадження №К/9901/34146/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року (головуючий суддя: Кравченко К.В., судді: Градовський Ю.М., Лук`янчук О.В.)
у справі №814/1340/16
за позовом ОСОБА_1
до Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області,
третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області,
про визнання протиправною і скасування постанови.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2016 року звернувся до суду з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області, третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 51327116 від 8 червня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання з пропущенням граничного строку, отже у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2016 року позов задовольнив. Визнав протиправною і скасував постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 51327116 від 8 червня 2016 року.
Судове рішення обґрунтовано висновком про пропуск стягувачем у виконавчому провадженні - Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував і відмовив у задоволенні позовних вимог.
Судове рішення мотивоване встановленням факту своєчасного пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм частини першої статті 69, частини третьої статті 70, частини другої статті 71, частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") в редакції, що діяла на момент розгляду справи. Зазначає, що апеляційний суд при вирішенні спору врахував докази, які не були подані до суду першої інстанції без обґрунтування їх прийняття до розгляду, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення. Одночасно зазначає, що цей доказ не є беззаперечним доказом своєчасності пред`явлення до виконання саме виконавчого документу, оскільки не містить опису вкладення.
Третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права. Третя особа вказує саме про неналежне виконання державним виконавцем своїх обов`язків як причину несвоєчасного відкриття виконавчого провадження. На підтвердження фактів направлення виконавчого листа саме 24 лютого 2016 року і несвоєчасного відкриття виконавчого провадження, третя особа посилається на порушення відповідачем строків при відкритті виконавчого провадження по іншим виконавчим листам, які були направлені в одному конверті.
Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 19 серпня 2014 року №241 у справі про адміністративне правопорушення позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800,00 грн.
Вказану постанову про накладення штрафу ОСОБА_1 оскаржив до суду, і 21 січня 2015 року Центральний районний суд міста Миколаєва відмовив йому у задоволенні позову про скасування цієї постанови.
Відповідач 6 жовтня 2014 року відкрив виконавче провадження за вказаною постановою про накладення штрафу на позивача. Однак, 23 червня 2015 року відповідач повернув виконавчий документ стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (втратив чинність з 5 жовтня 2016 року, крім статті 4, яка втратила чинність з 5 січня 2017 року), оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Ця постанова надійшла до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області лише 22 лютого 2016 року.
24 лютого 2016 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області повторно направило на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження. Однак, ця заява була зареєстрована відповідачем лише 3 червня 2016 року.
8 червня 2016 року відповідач прийняв повторну постанову про відкриття виконавчого провадження № 51327116 щодо стягнення з позивача 13600,00 грн на користь Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.
Вказані обставини у судовому процесі не оспорюються, тоді як спірним є дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року встановлено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох місяців.
Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини першої статті 23 цього Закону).
Згідно з частиною другою цієї статті, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.