ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2019 року
Київ
справа №819/1350/16
адміністративне провадження №К/9901/38101/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (судді: Гудим Л.Я. (головуючий), Довгополов О.М., Святецький В.В.)
у справі № 819/1350/16
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання нечинним та скасування наказу про проведення перевірки,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ, контролюючий орган) про визнання нечинним та скасування наказу від 28 вересня 2016 року № 1116 про проведення документальної планової виїзної перевірки.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовив з огляду на правомірність прийняття Тернопільською ОДПІ спірного наказу про проведення перевірки.
Натомість Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким задовольнив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 : визнав протиправним та скасував наказ Тернопільської ОДПІ від 28 вересня 2016 року № 1116 про проведення документальної планової виїзної перевірки.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання із середнім ступенем ризику, тому відповідно до пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України планова документальна перевірка останнього повинна проводитися не частіше ніж раз на два календарних роки. З огляду на те, що попередня перевірка позивача проведена в 2015 році, то прийняття контролюючим органом наказу про проведення перевірки в 2016 році суперечить положенням вищевказаної норми.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Тернопільська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року.
Зокрема, скаржник зазначив, що згідно з поданою позивачем декларацією про майновий стан і доходи за 2015 рік документально підтверджені витрати становлять 97,2% задекларованої суми доходу, що, на думку відповідача, дає підстави для віднесення ФОП ОСОБА_1 до платників із високим ступенем ризику.
25 квітня 2017 року Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження за скаргою контролюючого органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
14 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач з 21 лютого 1994 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з 17 березня 1994 року перебуває на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ, основний вид економічної діяльності - виготовлення виробів із бетону для будівництва.
28 вересня 2016 року відповідачем прийнято наказ № 1116 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, дотримання вимог правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року тривалістю 10 робочих днів з 10 жовтня 2016 року.
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що він прийнятий на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на III квартал 2016 року.
Копію наказу про проведення перевірки від 28 вересня 2016 року № 1116 та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних планових перевірок визначений у статті 77 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
За положеннями пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.