ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/13887/16
адміністративне провадження №К/9901/62166/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в попередньому засіданні адміністративну справу №826/13887/16
за позовом громадянина Сомалі ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - управління Державної міграційної служби в Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою громадянина Сомалі ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, (прийняте у складі колегії суддів: головуючого - Чудак О.М., суддів: Пащенка К.С., Шейко Т.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, (прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Вербицька Н. В., суддів: Джабурія О. В., Крусян А. В.)
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 29.07.2016 №401-16 про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додатково захисту;
- зобов`язати Державну міграційну служби України повторно розглянути заяву громадянина Сомалі ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додатково захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він у 2015 році звернувся до управління Державної міграційної служби в Київській області про надання захисту в Україні, проте рішенням Державної міграційної служби України від 29.07.2016 №401-16 йому відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додатково захисту.
3. Позивач вказує, що є громадянином Сомалі, але не може та не бажає користуватися захистом своєї країни. Позивач не може повернутися до країни своєї громадянської належності з причин, що у разі повернення до країни походження може стати жертвою не вибіркового насилля через масові порушення прав людини.
Вважаючи рішення Державної міграційної служби України від 29.07.2016 №401-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додатково захисту протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 року в задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач перебував у третій безпечній країні та мав нагоду звернутися за захистом, однак не скористався своїм правом, що ставить під сумнів його можливе переслідування чи погрози на його адресу в країні постійного проживання.
6. Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що на співбесідах у відповідача позивач зазначав, що хотів потрапити до США, а потрапив в Україну випадково. На співбесідах позивач повідомив про те, що на території України не працює, живе на допомогу від УВКБ ООН. Також, позивач зазначив, що в Сомалі він має сім`ю, дружину та 4 дітей, з них два хлопчика та дві дівчинки.
7. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що позивач звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту виключно з метою уникнення примусового повернення та легалізації на території України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга громадянина Сомалі ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу: - скаржник вважає, що суди попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
10. Крім того, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанції при розгляді справи № 826/13887/16 не враховано, що у позивача є обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань з боку терористичного угрупування "Аль-Шабааб", а також переслідувань через наявність у державі походження внутрішнього збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини.
11. Водночас представник ДМС України у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Зазначає, що позивач під час співбесід стверджував що він перетнув кордон з Україною 09.01.2015 чи 12.01.2015. До Управління за захистом заявник звернувся 15.06.2015. Тобто протягом шести місяців позивач проживав на території України нелегально що підтверджено заявником у протоколі співбесіди від 09.06.2015 року.
12. Крім того, з документів особової справи позивача стало відомо, що до перетину кордону з Україною він проживав в транзитних країнах, таких як Кенія та Російська Федерація.
13. На думку відповідача у позивача відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознаками раси віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також, через не встановлення фактів загрози його життю, безпеці чи свободи в країні походження, через побоювання застосування смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загально поширеного збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Сомалі, народився в м. Могадішо (Сомалі). За віросповіданням - іслам, національність - абгаль.
15. Згідно відомостей анкети особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач 09.01.2015 нелегально перетнув кордон України. Причинами, що слугували для виїзду з країни проживання відповідно до анкети були погрози від людей ОСОБА_3, оскільки позивач працював водієм та возив працівника суду з дому на роботу та з роботи до дому. Заявником повідомлено відповідача, що декілька людей ОСОБА_3 стріляли в нього. За таких обставин він був змушений втекти з Сомалі.
16. Позивач 15.06.2015 звернувся до управління Державної міграційної служби України в Київській області із заявою-анкетою про визнання біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту №34.
17. На час звернення із заявою про визнання біженцем позивач перебував нелегально на території України, до органів міграційної служби України звернувся вперше, до органів міграційних служб інших країн не звертався, освіта середня.
18. Рішенням Державної міграційної служби України від 29.07.2016 № 401-16 позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про що направлено повідомлення від 15.08.2016 № 34.
19. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права.
IV. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Ухвалою Верховного Cуду від 01 жовтня 2018 року було відкрито провадження в адміністративній справі №826/13887/16 за касаційною скаргою громадянина Сомалі ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018.
21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018 року для розгляду справи №826/13887/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Стрелець Т.Г., суддів: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 року для розгляду справи № 826/13887/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
22. Ухвалою судді Верховного Суду дану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції на час виникнення спірних правовідносин)
23. Кодекс адміністративного судочинства України.
23.1. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
23.2. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23.3. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Конституція України.
24.1. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
25.1. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
25.2. Згідно із пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 вказаного Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.