ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2019 року
Київ
справа №462/2557/16-а
адміністративне провадження №К/9901/11661/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 462/2557/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради
про визнання дій протиправними, зобов`язання поновити нарахування та виплату допомоги малозабезпеченій сім`ї
за касаційною скаргою Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (постановлену у складі колегія: головуючого судді Клюби В.В., суддів Онишкевича Т.В., Яворського І.О.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії і просила:
визнати протиправними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо припинення їй виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї із 01 березня по 31 серпня 2016 року;
зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради вчинити дії по поновленню, нарахуванні та виплаті їй державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї за період з 01 березня 2016 року по строк, на який призначається така допомога.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Залізничного районного суду міста Львова від 05 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнати протиправними дії Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо припинення виплат ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї із 01 березня по 31 серпня 2016 року. Зобов`язано Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї за період з 01 березня 2016 року.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи відповідача не підтверджують правомірність припинення виплати позивачу державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а обставини справи підтверджують невідповідність дій відповідача положенням Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 22 грудня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 462/2557/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 18 жовтня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 462/2557/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 21 жовтня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що позивач зверталася до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявами від 26 березня 2013 року, 10 вересня 2013 року, 18 березня 2014 року та 02 вересня 2014 року. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям була призначена позивачу із 01 березня 2013 року по 29 лютого 2016 року. Така допомога була призначена на підставі протоколів №10 та №32 від 03 квітня 2013 року засідання комісії з питань призначення субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але не проживають у будинках з центральним опаленням, та включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, утвореної при Залізничній державній адміністрації м. Львова.
Відповідачем проведено перевірку та встановлено, що при заповненні декларації про доходи і майновий стан позивач не вказала, що у її володінні та володінні її чоловіка є чотири автомобілі, а саме: ВА3 2106, 1977 року випуску, придбаний 15 травня 1997 року; АЗЛК 21412, 1995 року випуску, придбаний 21 жовтня 2004 року; Mercedes - Benz 230Е, 1991 року випуску, придбаний 22 квітня 2008 року та ГАЗ 2705, 2005 року випуску, придбаний 02 лютого 2010 року.
25 лютого 2016 року та 03 березня 2016 року відповідачем надіслано позивачу повідомлення №2184 та №2462 про припинення із 01 березня по 31 серпня 2016 року виплати державної соціальної допомоги і про зобов`язання повернути суму переплат в розмірі 116 076 гривень 83 коп. з посиланням на пункт 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року за №250.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального прийняв постанову про скасування рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову. Зокрема, відповідач зазначає, що у деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, доданих до заяв позивача про надання соціальної допомоги, зазначено лише один автомобіль ГАЗ 2705, хоча у власності перебувало чотири автомобілі.
В результаті перевірки, проведеної спеціалістом відповідача, встановлено, що ОСОБА_1 свідомо подала неправдиву інформацію про свій та своєї сім`ї майновий стан, а саме позивач не задекларувала при оформлені державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї, тобто приховала інформацію про те, що у її володінні та володінні її чоловіка є чотири автомобілі. Зазначене, відповідно до статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та пунктів 12, 25 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року, є підставою для припинення виплати державної соціальної допомоги. Однак, судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано зазначені норми матеріального права.
04 лютого 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям врегульована Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III).
Так, відповідно до статті 1 Закону № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї; малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних причин від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.
Згідно із частинами першою-третьою статті 4 Закону № 1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
У заяві дається згода сім`ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.
До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім`ї. До складу сім`ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім`ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;
декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім`ї аліменти);
довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).
У відповідності до статті 7 Закону № 1768-III державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:
працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);