ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/1866/15
адміністративне провадження №К/9901/26478/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року (суддя Турлакова Н.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року (судді: Дурасова Ю.В. (головуючий), Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)
у справі № 804/1866/15
за позовом селянського (фермерського) господарства Скорук А . В.
до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування повідомлення, наказу,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2015 року селянське (фермерське) господарство Скорук А.В. (далі - СФГ Скорук А. В . ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ, контролюючий орган), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 10 березня 2015 року просило:
- визнати протиправними дії Нікопольської ОДПІ щодо призначення та проведення планової виїзної документальної перевірки СФГ Скорук А.В. з 02 березня 2015 року тривалістю 20 робочих днів за період з 01 березня 2013 року до 31 грудня 2014 року;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення від 16 лютого 2015 року № 8/221 Нікопольської ОДПІ "Про проведення планової виїзної документальної перевірки СФГ Скорук А.В. " з 02 березня 2015 року тривалістю 20 робочих днів за період з 01 березня 2013 року до 31 грудня 2014 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 16 лютого 2015 року № 208 Нікопольської ОДПІ "Про проведення планової виїзної документальної перевірки СФГ Скорук А.В. " з 02 березня 2015 року тривалістю 20 робочих днів за період з 01 березня 2013 року до 31 грудня 2014 року.
На обґрунтування позову зазначено, що контролюючий орган не мав права вносити позивача до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок на 2015 рік, оскільки порушено трирічний строк періодичності проведення перевірок платників податків із незначним ступенем ризику, так як попередня перевірка, яка охоплювала період діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства 3 календарні роки була проведена 14 жовтня 2013 року. Крім того, позивач посилався на неналежність повідомлення його про проведення перевірки.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 01 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, адміністративний позов СФГ Скорук А.В. задовольнив частково: визнав протиправним та скасував наказ Нікопольської ОДПІ "Про проведення планової виїзної документальної перевірки СФГ Скорук А.В. " від 16 лютого 2015 року № 208. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не надав доказів щодо встановленого ступеня ризику позивача, від якого залежить періодичність проведення перевірок, та доказів правомірності включення СФГ Скорук А.В. до плану-графіка в межах трирічного строку від попередньої перевірки. Разом із тим, суди погодилися з доводами позивача про неналежне повідомлення про проведення перевірки, оскільки доказів надіслання на адресу позивача копії спірного наказу рекомендованим листом із повідомленням про вручення за 10 календарних днів до початку перевірки або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку контролюючим органом також не надано.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову СФГ Скорук А.В. у повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначив, що позивач допустив посадових осіб Нікопольської ОДПІ до проведення перевірки згідно з наказом від 16 лютого 2015 року № 208 та перевірка була проведена в період із 02 березня 2015 року до 14 квітня 2015 року з відома голови СФГ Скорук А.В. та в присутності головного бухгалтера підприємства, що підтверджується актом від 21 квітня 2015 року № 31/221/20260217. За таких обставин, враховуючи що позивач не скористався своїм правом недопуску контролюючого органу до проведення перевірки, відповідач зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав.
21 липня 2016 року Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження за скаргою контролюючого органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
21 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Нікопольською ОДПІ на підставі наказу від 01 жовтня 2013 року № 332 проведено планову виїзну документальну перевірку з 14 жовтня 2013 року тривалістю 20 робочих днів з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства СФГ Скорук А.В. за період з 01 липня 2010 року до 31 грудня 2012 року.
Надалі згідно з наказом Нікопольської ОДПІ від 23 грудня 2014 року № 1746, відповідно до плану-графіку проведення перевірок на І квартал 2015 року, відповідачем прийнято рішення про проведення з 14 січня 2015 року тривалістю 20 робочих днів планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СФГ Скорук А.В. за період з 01 січня 2013 року до 30 вересня 2014 року та видано повідомлення від 24 грудня 2014 року № 88/221 про те, що з 14 січня 2015 року буде проводитися перевірка.
30 грудня 2014 року Нікопольська ОДПІ листом № 26510/10/04-07-22-03 повідомила позивача про те, що у зв`язку зі змінами плану-графіку на І квартал 2015 року просить вважати наказ від 23 грудня 2014 року № 1746 та повідомлення від 24 грудня 2014 року № 88/221 - відкликаними.
16 лютого 2015 року Нікопольська ОДПІ прийняла новий наказ № 208, згідно з планом-графіком проведення перевірок на І квартал 2015 року, відповідно до якого наказано провести з 02 березня 2015 року тривалістю 20 робочих днів планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СФГ Скорук А.В. за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2014 року та видала повідомлення від 16 лютого 2015 року № 8/221 про те, що з 02 березня 2015 року буде проводитися перевірка.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи питання про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.