ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №803/3519/15
адміністративне провадження №К/9901/25709/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 (суддя Мачульський В.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 (судді Каралюс В.М., Затолочний В.С., Матковська З.М.)
у справі № 803/3519/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД
до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД (далі - позивач, ТОВ "Агрофрукт" ЛТД) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015 № 0007251501 та № 0007261501.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11 вересня 2015 року № 0007251501 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2015 року у розмірі 84 545,00 грн., а також нарахування штрафних санкції у розмірі 42 272,50 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11 вересня 2015 року № 0007261501. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Рішення судів в частині відмовлених позовних вимог не оскаржуються.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.08.2015 по 20.08.2015 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 14.08.2015 № 542, направлення від 14.08.2015 № 42/03-06-1501-23 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ "Агрофрукт ЛТД" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року, червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 28.08.2015 № 651/03-06-1501/31462284 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено бюджетне відшкодування за травень 2015 року на суму 85 894,00 грн. та за червень 2015 року на суму 193 742,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 11.09.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007251501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 85 894 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 42 947 грн та № 0007261501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 193 742 та застосовано штрафні санкції в сумі 96 871 грн.
Як вбачається з акта перевірки від 28.08.2015 № 651/03-06-1501/31462284 та доводів касаційної скарги підприємством до складу податкового кредиту з якого сформоване бюджетне відшкодування за травень-червень 2015 року включені витрати на спорудження основних засобів, які наразі не введені в експлуатацію та обліковуються на бухгалтерському рахунку 15 "Капітальні інвестиції", а не на рахунку 10 "Основні засоби". На думку податкового органу, включення цих витрат до складу податкового кредиту (бюджетного відшкодування) є передчасним та можливе лише після введення основного засобу в експлуатацію. В касаційній скарзі податковий орган також посилається на позицію Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі від 17.04.2014 в провадженні № К/9991/69049/12.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія судді суду касаційної інстанції, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.