ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. (головуючий), судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
за участю представників учасників справи:
позивача - Крижов С.В.;
відповідача - Ярошенко Д.В.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий Будішевська Л.О., судді - Таран С.В., Мишкіна М.А.)
від 06.06.2019
у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення 4 607 711, 09 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" (надалі - ТОВ "Соковий завод Кодимський") від 21.05.2015 в сумі 4 607 711,09 грн, у тому числі 3 185 000,00 грн - основного боргу, 1 139 202,46 грн - інфляційних втрат, 283 508,63 грн - 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.05.2015 (надалі - договір купівлі-продажу) в частині не здійснення оплати вартості 49 % частки в статутному капіталі ТОВ "Соковий завод Кодимський" у розмірі 3 185 000,00 грн протягом 30 банківських днів (в редакції договору про внесення змін від 08.06.2015), тобто з 21.05.2015 до 02.07.2015.
1.3. ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що виконав своє зобов`язання належним чином у встановлений договором купівлі-продажу строк, оскільки:
1) сторони погодили, що виконання зобов`язань покупця за договором купівлі-продажу здійснюватиметься шляхом зарахування ОСОБА_1 на користь ТОВ "Соковий завод Кодимський" грошових коштів від імені ОСОБА_2 ;
2) на загальних зборах учасників товариства, які відбулись 25.05.2015, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили збільшити статутний капітал Товариства з 32000000,00 грн до 39000000,00 грн шляхом внесення учасниками додаткових внесків грошових коштів, а саме ОСОБА_2 довнести 16575000,00 грн, ОСОБА_1 довнести 15925000,00 грн;
3) ОСОБА_1 свої зобов`язання виконав та перерахував на рахунок товариства грошові кошті у сумі 15925000,00 грн, а також 13395300,00 грн від імені ОСОБА_2 Загалом на рахунок товариства відповідачем у період з 27.05.2015 по 12.06.2015 перераховано грошові кошти у сумі 29320300,00 грн. На підтвердження своїх заперечень та факту перерахування коштів з його рахунку відповідач надав довідку банку № 06.1-5/247 від 08.02.2017.
1.4. У відповіді на відзив позивач зазначив, що сторони не погоджували жодних взаємних зарахувань, борг відповідача, що виник за договором, не був погашений і продовжує існувати, а суму коштів у розмірі 13395300,00 грн, що були витрачені відповідачем у 2015 році, як повіреним позивача, відповідач отримав від позивача готівкою 09.06.2017, що підтверджується особистою заявою відповідача. Окремо, позивач подав заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 705 000,00 грн відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, посилаючись на наявність у нього боргу перед ОСОБА_1 за договором позики від 09.06.2017, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованим в реєстрі за №3666.
1.5. Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечує проти заяви позивача про зарахування зустрічних грошових вимог якою позивач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 705000,00 грн, посилаючись на те, що 18.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та визнання недійсним одностороннього зарахування зустрічних грошових вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором позики та договором купівлі-продажу.
Окрім того, відповідач зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки ОСОБА_2 визнано факт порушення свого права на отримання коштів за договором купівлі-продажу саме починаючи з 02.07.2015, а позовна заява, що датована 19.06.2018, подана до Господарського суду Одеської області 09.10.2018 (що підтверджується відбитком реєстраційного штампу Господарського суду Одеської області на позовній заяві за вх.№2368/18).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2019 відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Суд першої інстанції встановив, що вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої сум є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Водночас, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, звернувшись з позовом лише 09.10.2018, пропустив загальний строк позовної давності (строк сплив 02.07.2018), тому зважаючи на заяву відповідача, відмовив у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
2.3. Посилання позивача на те, що позовна заява підписана 19.06.2018 та була направлена до суду 19.06.2018, що підтверджується відтиском штампу на конверті, суд відхилив, з тих підстав, що:
позовна заява була направлена до суду простим поштовим відправленням, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки,
відбиток штампу відділення поштового зв`язку на адресному боці поштового відправлення здійснено у такий спосіб, що унеможливлює встановлення реальної дати відправлення поштової кореспонденції;
позовна заява містить дату надходження до суду 09.10.2018 (що підтверджується відбитком реєстраційного штампу Господарського суду Одеської області на позовній заяві за вх. № 2368/18).
2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено повністю.
2.5. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції, що датою звернення позивача до суду з позовом є 09.10.2018 відповідно до дати реєстрації канцелярією суду позовної заяви.
2.6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи містять поштовий конверт (т. 1 а. с. 22), в якому позовну заяву було скеровано до суду, із відбитком штампу поштового відділення. 06.06.2019 колегією суддів за допомогою лупи був досліджений цей конверт та встановлено, що на конверті міститься поштовий штамп, на якому читається дата - 19.06.2018.
2.7. В основу такого рішення суд апеляційної інстанції також поклав висновок судової фототехнічної експертизи цифрових фотознімків № 14762 від 28.03.2019, складеним ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" (експерт ОСОБА_3), предметом якої була фотографія (фотографії) конверту, на якому здійснено відбиток штампу оператора поштового зв`язку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. 26.06.2019 представник ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2019.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема:
3.2.1. статей 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не з`ясував, яким чином позовна заява надійшла до господарського суду 09.10.2018 засобами поштового зв`язку, тобто через чотири місяці її надіслання, та не витребував у ОСОБА_2 докази надсилання позовної заяви саме 19.06.2018;
3.2.2. статей 73, 77, 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд посилався в рішенні на висновок експертизи судової фототехнічної експертизи цифрових фотознімків від 28.03.2019, яка була проведена з порушенням вимог закону:
1) відповідно до статей 7, 10 Закону України "Про судову експертизу" виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних експертиз, до якої відноситься і фототехнічна (пункт 1.2.1. Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 N 53/5 (надалі - Інструкція N 53/5), тому ТОВ "Київський експертно - дослідний центр" не мало право проводити відповідну судову експертизу;
2) відповідно до статті 9 Закону України "Про судову експертизу" експерт ОСОБА_3 не мав право за дорученням ТОВ "Київський експертно - дослідний центр" проводити судову експертизу, оскільки відповідно до державного Реєстру атестованих судових експертів термін дії свідоцтва НОМЕР_1 на проведення фототехнічних і портретних експертиз закінчився 28.03.2019;
3) відповідно до підпункту 3.2.2. пункту 3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 N 53/5 виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл є основним завданням технічної експертизи реквізитів документів, а не фототехнічної експертизи. Експертом вирішено питання, які виходять за межі його спеціальних знань.
4) предметом дослідження експертизи, проведеної за замовленням позивача, були не докази у справі (зокрема, оригінал конверту), а фотографія (фотографії) конверту, на якому здійснено відбиток штампу оператора поштового зв`язку.
3.3. 27.08.2019 позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 - без змін. Позивач вважає, що відповідач обґрунтовує касаційну скаргу лише необхідністю переоцінки доказів, визначення доведеними або недоведеними певних обставин, оцінкою достовірності того чи іншого доказу, що перебуває відповідно до вимог частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
3.4. 11.09.2019 заявник касаційної скарги подав додаткові пояснення до касаційної скарги. 15.10.2019 до Верховного Суду надійшли пояснення позивача щодо поданих заявником доповнень до касаційної скарги.
3.5. Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до приписів частини 1 статті 298 цього Кодексу особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.