Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 321/466/17
провадження № 51-1201км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ганюкова В.Д. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080290000014 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше судимого 26 січня 2016 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Василівського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вирком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2016 року та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони у першій половині листопада 2016 року, у нічний час доби, за попередньою змовою діючи з корисливих мотивів, з умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, проникли на територію двору АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, звідки таємно викрали 150 кг брухту чорного металу, чим завдали потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 510 гривень.
Крім того, 30 грудня 2016 року приблизно в 00 год. 00 хв., вони знов проникли на територію вищевказаного двору, що належить ОСОБА_3, звідки таємно, повторно, викрали 300 кг брухту чорного металу, чим завдали потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1200 гривень.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 січня 2019 року вирок місцевого суду змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази вини на протоколи слідчих експериментів від 27 лютого 2017 року, проведених із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 09 листопада 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Ганюков В.Д. просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ч. 1 п. 3 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності їх винуватості у вчиненні спільного злочину. Вказує на неповноту та однобічність судового розгляду. Стверджує, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є необґрунтованими, постановленими з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду про винуватість не підтверджуються наявними у справі доказами. Також вважає, що апеляційний суд належним чином своїх висновків не мотивував та не дав вичерпної відповіді на всі доводи, які були викладені у його апеляційній скарзі, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.