Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 361/6218/13-ц
провадження № 61-16580св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Зазимська сільська рада Броварського району Київської області, |
| третя особа - відділ Держземагенства у Броварському районі Київської області, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2017 року у складі судді Селезньової Т. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2018 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа - відділ Держземагенства у Броварському районі Київської області, про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визначення порядку користування земельними ділянками.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником
Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 момент придбання АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 лютого 1997 року, яку придбала у ОСОБА_4 Інша Ѕ частина цього будинку на момент придбання належала ОСОБА_5
10 квітня 1997 року позивачу була передана у постійне користування земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва і обслуговування
Ѕ частини зазначеного житлового будинку. Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 11 квітня 2007 року № 371 ОСОБА_1 передано у власність 0,0950 га для будівництва та обслуговування Ѕ частини житлового будинку, а 10 лютого 2009 року видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Також позивач зазначала, що 04 липня 2007 року між ОСОБА_1
та ОСОБА_6 укладений договір про порядок конкретного користування будинком, відповідно до умов якого вони користуються будинком до сьогодні.
У 2008 році після смерті ОСОБА_5 належну йому Ѕ частину житлового будинку та земельну ділянку площею 0,1469 га для будівництва та обслуговування будинку отримали у спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким 18 листопада 2010 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1469 га.
У 2013 році позивач, маючи намір відчужити власну частину будинку та земельну ділянку, звернулась за складенням кадастрового плану земельної ділянки із зазначенням будинку, що на ній розташований, та з`ясувала, що земельна ділянка, на якій розташовано належний сторонам будинок, поділена між його власниками не порівну, частка земельної ділянки відповідача збільшена за рахунок зменшення частки земельної ділянки позивача.
Крім того, встановлено, що межа розподілу земельних ділянок проходить не по тій межі, яка була визначена сторонами між собою і яка проходила по стіні будинку, якою були розділені частини сторін у будинку, а у такий спосіб, що межа за виданим відповідачу державним актом проходить під частиною будинку позивача, і таким чином одне з приміщень її частини будинку частково знаходиться на земельній ділянці, що передана у приватну власність відповідачам, що вважає суттєвим порушенням її прав як власника будинку, оскільки до неї разом з придбанням частини у будинку перейшло і право користування земельною ділянкою під ним, і порушено її права як землекористувача, оскільки вказану частину земельної ділянки у неї із користування не вилучали.
Посилаючись на те, що при приватизації земельних ділянок не було дотримано принципу справедливого розподілу власності між співвласниками, ОСОБА_1, з урахуванням зміни позовних вимог, просила суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 лютого 2009 року, серія ЯД № 750133, виданий на її ім`я ( ОСОБА_1 ); визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 18 листопада 2010 року, серія ЯЛ № 837499, виданий на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3 ; встановити порядок користування земельними ділянками АДРЕСА_3
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 837499, на ім`я ОСОБА_2 (співвласники:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), виданий 18 листопада 2010 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом № 1-652, 1-654 від 11 березня 2000 року,
на земельну ділянку площею 0,1469 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на даний час АДРЕСА_3 .
У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта
на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 750133, виданого
10 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_1 та встановлення порядку користування земельними ділянками на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 07 березня 2018 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2017 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач, набувши право власності на частину будинку в 1997 році, також на законних підставах набула право користування земельною ділянкою, на якій розташована куплена нею частина будинку. Оскільки на той час земельна ділянка не перебувала у власності відчужувача майна, тому до набувача частки будинку (позивача) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій набуте майно розташоване, в тих межах, які необхідні для обслуговування будинку.
Крім того, позовні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 750133, виданого
10 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_1, не підлягають задоволенню, оскільки у даному випадку позивач намагається у такий спосіб скасувати свій правовстановлюючий документ, який виданий їй внаслідок реалізації свого права, і у спосіб, який вона визначила для себе сама. Державний акт ОСОБА_1 виданий на підставі законного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у межах повноважень і у порядку, встановленому законом.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення порядку користування земельними ділянками на АДРЕСА_2, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , оскільки порядок користування земельною ділянкою може бути встановлений у разі належності одної земельної ділянки на праві користування декільком співвласникам будинку, тобто, порядок користування визначається між співкористувачами. У даному випадку, чинним законодавством не передбачено зміни порядку користування земельними ділянками, межа між якими вже встановлена, і крім того, одна з яких вже передана у приватну власність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано, а сам державний акт лише посвідчує вже існуюче права на землю.
Крім того, позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду з відповідними вимогами, оскільки могла дізнатися про порушення свого права з 10 лютого 2009 року, коли отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
Доводи інших учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до протоколу 20 сесії Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 18 травня 1994 року вирішено закріпити ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,12 га біля Ѕ частини житлового будинку на АДРЕСА_2 та закріпити ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га біля Ѕ частини житлового будинку за вказаною адресою.
07 лютого 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання набула право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 момент придбання
АДРЕСА_2 . Інша Ѕ частка цього житлового будинку залишилась у власності ОСОБА_5 .
Відповідно до рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 10 квітня 1997 року № 34 "Про надання земельних ділянок біля спадкових та куплених будинків", ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,10 га біля купленого будинку АДРЕСА_3 .
Згідно з рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 27 квітня 2005 року № 37 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян",
ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування
Ѕ частини житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 .
Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 11 квітня 2007 року № 371 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності та передачу земельної ділянки у власність" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 , яка раніше була надана
у постійне користування, та передано безоплатно у власність
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0950 га.
11 квітня 2007 року Комунального підприємства "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Броварське МБТІ") за замовленням власників спірного будинку склало зведений акт вартості будівель і споруд, план та експлікацію внутрішніх площ до плану садибного будинку, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_2 став двоквартирним: квартира АДРЕСА_4 загальною площею 48,9 кв. м виділена ОСОБА_1, квартира № АДРЕСА_5 - 56,7 кв. м - ОСОБА_5
04 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений нотаріально посвідчений договір конкретного користування житловим будинком, відповідно до умов якого у конкретне користування
ОСОБА_1 передано Ѕ частину будинку під літ. "А-1" загальною площею 48,9 кв. м, а також надвірні будівлі: вбиральню під літ. "Ж",
Ѕ частину колодязя літ. "К", Ѕ частину огорожі, самовільно побудований сарай з погребом літ. "Е", ОСОБА_5 - передано Ѕ частину будинку під літ. "А-1" загальною площею 56,7 кв. м, а також надвірні будівлі: сарай літ. "Б", погріб літ. "Д", вбиральня літ. "Г", Ѕ частина колодязя літ. "К",
Ѕ частина огорожі.
10 лютого 2009 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0950 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданого 14 листопада 2001 року на ім`я ОСОБА_5, останньому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2086 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, для ведення особистого підсобного господарства 0,0617 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд 0,1469 га.
У 2008 році ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,1469 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_2, яку у встановленому законом порядку прийняли його дружина
ОСОБА_2 та син ОСОБА_3
18 листопада 2010 року на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1469 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
З видачею даного нового державного акта спадкоємцям, старий державний акт, який був виданий спадкодавцю ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку, втратив свою чинність.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права