Постанова
Іменем України
11 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 720/959/15-ц
провадження № 61-32461св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2017 року у складі судді Ляху Г. О. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 07 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Владичана А. І., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої вона своєчасно прийняла спадщину, а у квітні 2015 року дізналася про договір купівлі-продажу від 03 вересня 1999 року, оскільки ОСОБА_2 вимагав виселення з будинку її братів, які там проживали.
Договір купівлі-продажу є недійсним з тих підстав, що ОСОБА_3 введено відповідачем в оману щодо тексту та змісту договору, його істотних умов, а також остання допустила помилку при укладанні спірного договору, оскільки вважала, що укладає інший договір з іншими правовими наслідками, а саме що укладення договору є способом забезпечення виконання договору позики грошових коштів.
З огляду на вказані обставини, позивач просила визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, укладений 03 вересня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 07 вересня 2017 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відсутні підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 03 вересня 1999 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
08 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що до складу спадщини входять усі права та обовʼязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому позивач має право на подання позову з метою оскарження договору купівлі-продажу від 03 вересня 1999 року.
Позивач та її сім`я не знали та не розуміли, що будинок належить іншій особі, а не спадкодавцю.
Висновком судової експертизи та комплексної судової експертизи встановлено, що оспорюваний договір спадкодавець не укладала та не підписувала, тому позов підлягає задоволенню.
ОСОБА_3 не мала наміру та волі укладати оскаржуваний правочин, чим позбавила себе власного майна (єдиного помешкання) не повідомивши інших членів родини.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 вересня 1999 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку, який розташований по АДРЕСА_1, посвідчений виконуючим обов`язки державного нотаріуса Новоселицької державної нотаріальної контори Прядко І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1836.
За змістом вказаного договору ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 вказаний житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими спорудами, отримавши гроші від нього в сумі 11 700,00 грн.
Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок зареєстровано в Новоселицькому КБТІ 29 вересня 2000 року у реєстраційній книзі за № 4 р № 413, сторінка 214.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Згідно із спадковою справою, відкритої після смерті ОСОБА_3, спадщину після її смерті своєчасно прийняв її брат ОСОБА_4, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується наявною у справі довідкою Новоселицького ВУЖКГ від 15 травня 2009 року № 325.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Відповідно до спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4, спадщину після його смерті своєчасно прийняла сестра ОСОБА_1, яка протягом шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відхиляючи доводи позивача про те, що спадкодавець не підписувала спірний договір купівлі-продажу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з проведених під час судового розгляду вказаної справи судових почеркознавчих експертиз, на дослідження яких надано оригінали спірних договорів купівлі-продажу, документи, заяви, листи з імовірними підписами померлої ОСОБА_3
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до висновку повторної комісійної криміналістичної експертизи з дослідженням почерку від 16 березня 2017 року № 203 підписи від імені ОСОБА_3 надані для експертного дослідження поділені експертами на 5 самостійних груп, які виконані різними особами. Підписи на досліджених документах в межах кожної окремої групи виконанні однією особою, а підписи від імені ОСОБА_3 виконані в спірних договорах купівлі-продажу, в замовленнях від 13 серпня 1999 року № 404 та від 20 березня 2001 року № 241 мають суттєві, стійкі збіги та виконані однією особою.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підписи у вказаних документах виконанні у проміжок часу, який збігається із підписанням договору купівлі-продажу та дані замовлення наявні в технічній документації Новоселицького КБТІ на спірний житловий будинок, які стосуються обставин продажу будинку, зокрема замовленні від 13 серпня 1999 року № 404 ОСОБА_3 просить видати характеристику для відчуження житлового будинку, вказавши у заяві свої анкетні дані із зазначенням паспортних даних, а в замовленні від 20 березня 2001 року № 241 ОСОБА_3 просить надати відповідь на запит адвоката щодо здійснення перереєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 після його продажу.
Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що доводи позивача, які є аналогічними доводам касаційної скарги, про непідписання ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу є необгрунтованими, оскільки підписи взагалі у всіх документах не ідентичні та вчинені різними особами, в той же час у спірному договорі купівлі-продажу підписи продавця вчиненні однією особою, яка вчинила підписи в замовленнях на адресу Новоселицького КБТІ від 13 серпня 1999 року № 404 та від 20 березня 2001 року № 241 від імені ОСОБА_3, що не виключає підписання ОСОБА_3 договору купівлі-продажу.