Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №130/3251/13
провадження №61-42434св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив: встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем в період з січня 2007 року по 20 листопада 2012 року; визнати житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю сторін та здійснити поділ вказаного будинку між ними у рівних частках.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою цього суду від 15 січня 2014 року, щодо накладення арешту на спірний житловий будинок.
Ухвала суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, заяви про розгляд скарги за їх відсутності суду не подали, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України(в редакції, яка діяла на день постановлення ухвали судом першої інстанції) є підставою для залишення скарги без розгляду.
Із зазначеною ухвалою суду першої інстанції в частині залишення позовної заяви без розгляду не погодився позивач та оскаржив її у цій частині в апеляційному порядку.
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження того, що позивач після відновлення провадження у справі належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання на 18 вересня 2014 року та на 29 вересня 2014 року.
Відомості, що про розгляд справи на 18 вересня 2014 року о 10 год. 00 хв. позивач повідомлявся судовою повісткою, вимоги про що передбачено положеннями статі 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали місцевим судом) - у матеріалах справи відсутні.Направлена поштовим засобом зв`язку копія ухвали про відновлення провадження у справі, у якій вказано дату та час розгляду справи - 18 вересня 2014 року 10 год. 00 хв., не була вручена адресату, оскільки конверт, в якому містилось це вкладення, повернувся до суду з відміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання".
Передача представнику позивача телефонограми про виклик в судове засідання на 29 вересня 2014 року на 09 год. 00 хв не може вважатись належним засобом виклику до суду, оскільки не відповідає встановленому порядку вручення судової повістки.
Установивши наведені обставини, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про повторність неявки в судове засідання позивача, повідомленого про розгляд справи належним чином, оскільки у суду не було підстав для застосування положень пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції цього Кодексу на час постановлення оскаржуваної ухвали).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки в апеляційній скарзі позивач не вказував про необізнаність ним про день, час і місце розгляду справи, а лише посилався на те, що не міг брати участь у справі у зв`язку з перебуванням на тимчасово непідконтрольній Україні території.
Апеляційним судом не враховано, що судові повістки позивачу судом першої інстанції надсилались за тією адресою, яка була ним зазначена у позовній заяві, а саме, АДРЕСА_1 .
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив місце проживання, про що суду не повідомив.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив законне рішення про залишення без розгляду позову ОСОБА_1, з посиланням на частину третю статті 169 ЦПК України.
Апеляційний суд не звернув уваги та не дав належної оцінки відзиву відповідача на апеляційну скаргу, а також доданим до цього відзиву доказам
Про дату і час проведення судових засідань у вересні 2014 року в суді першої інстанції позивачу було відомо особисто від відповідача, а також з СМС-повідомлень, які йому направляв суд, і від його представника - адвоката Шахінського П. І., який був судом повідомлений про судові засідання належним чином, але який також без поважної причини не з`являвся за викликами в суд.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.