Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 766/2275/16-ц
провадження № 61-31152св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Таврійська будівельна компанія"
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, від імені якого діє законний представник ОСОБА_2,
третя особа - Виконавчий комітет Корабельної районної у м. Херсоні ради - орган опіки та піклування Корабельного району м. Херсона,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Радченко С. В., Вейтас І. В., Колісниченко А. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство "Таврійська будівельна компанія" (далі - ПАТ "Таврійська будівельна компанія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради - орган опіки та піклування Корабельного району м. Херсона, про примусове виселення з кімнат гуртожитку.
Позов ПАТ "Таврійська будівельна компанія" мотивований тим, що підприємству на праві власності належить гуртожиток на АДРЕСА_1, в якому відповідачі займають три кімнати. Відповідачі не працюють у ПАТ "Таврійська будівельна компанія", рішення про вселення відповідачів до гуртожитку не приймалося, ордер на вселення не видавався, договір найму не укладався. Крім того, ОСОБА_1 кілька років не проживає у гуртожитку. Відповідачі в добровільному порядку відмовилися звільнити кімнати, що позбавляє позивача користуватися своїм майном.
Посилаючись на викладене, ПАТ "Таврійська будівельна компанія" просило визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування кімнатами гуртожитку та виселити відповідачів з кімнат № № АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 травня 2017 року у складі судді Гаврилова Д. В. позов ПАТ "Таврійська будівельна компанія" задоволено частково.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнат гуртожитку на АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Таврійська будівельна компанія" судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 378,00 грн - по 459,33 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі проживають у спірних приміщеннях без відповідних правових підстав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ПАТ "Таврійська будівельна компанія" відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що законодавцем встановлено правомірність проживання та користування особами гуртожитком, які були зареєстровані в ньому відповідними органами. Факт правомірного проживання у спірних кімнатах також підтверджено завізованими заявами ОСОБА_1 про розширення житлової площі.
Як відомо із записів у трудовій книжці ОСОБА_1, він перебував у трудових відносинах із позивачем з 1991 року до 2014 року, отже, ОСОБА_1 працював на підприємстві понад 20 років.
Суд першої інстанції на вищезгадані обставини уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі без відповідної правової підстави проживають у спірних приміщеннях не відповідають обставинам справи, законність їх проживання у спірних приміщеннях встановлена під час апеляційного розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Таврійська будівельна компанія", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив статтю 41 Конституції України, статті 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не взявши до уваги, що порушені права позивача на володіння і користування майном. Порушено статті 128, 129 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), пункт 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208.
Оскільки відповідачі вселилися до спірних кімнат не на підставі ордера та спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету, на дані правовідносини не поширюються норми житлового законодавства, оскільки відповідачі не мають гарантій, закріплених статтею 132 ЖК Української РСР.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Херсонською міською радою 24 жовтня 2005 року серія НОМЕР_1, закритому акціонерному товариству "Таврійська будівельна компанія" на праві приватної власності належить гуртожиток на АДРЕСА_1 .
У цьому гуртожитку у кімнатах № № НОМЕР_2 з березня 1991 року проживає ОСОБА_1 разом із родиною, який отримав це право в передбаченому законом порядку в зв`язку з роботою на підприємстві.
Порядок надання жилої площі у гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання визначений статтями 127-129 ЖК Української РСР, якими встановлено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання, а єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Відповідно до частини другої статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Відповідно до статті 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі у гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Із договорів найму житла від 01 жовтня 2003 року та від 03 лютого 2005 року, укладених позивачем з ОСОБА_1, відомо, що ці договори укладаються на підставі ордера (заяви).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у гуртожитку на АДРЕСА_1 з 1993 року, їх дочка ОСОБА_3 - з 1995 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права