Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 464/3304/14-ц
провадження № 61-28490св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Галицький районний суд м. Львова,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року у складі судді Борачка М. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 26 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про захист прав та відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду України від 01 березня 2017 року встановлені обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та йому під час судового розгляду 26 травня 2014 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2017 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що постанова Верховного Суду України від 01 березня 2017 року не є істотною обставиною, оскільки жодним чином не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 26 травня 2014 року та не є нововиявленою обставиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить постановлені у справі ухвали скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 26 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 липня 2014 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року.
ОСОБА_1 неодноразово подавав заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, які залишені без задоволення.
06 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 26 травня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, на обґрунтування якої зазначав, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року обставинами, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі позивачу та суду під час постановлення ухвали від 26 травня 2017 року є постанова Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139/цс16, в якій зазначено, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Просив скасувати ухвалу та замінити відповідача - Галицький районний суд м. Львова на державу Україна в особі Державної казначейської служби України та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.