ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 461/4606/14-ц
провадження № 61-14053св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівський державний університет внутрішніх справ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Дмитренком Володимиром Павловичем, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року, ухвалене у складі судді Волоско І. Р., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., та касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, подану представником - адвокатом Дмитренком Володимиром Павловичем, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року, ухвалене колегією у складі суддів: Курій Н. М., Крайник Н. П., Бойко С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними.
В обґрунтування позову посилався на те, що 30 вересня 2005 року він перебуває на квартирному обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, у Львівський міський раді і має право на забезпечення житлом у першочерговому порядку як науково-педагогічний працівник, однак таке його право порушено при розподілі квартир у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Зокрема, трикімнатну квартиру на АДРЕСА_1 отримав начальник відділу кадрового забезпечення університету ОСОБА_2, який перебував на квартирному обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, у Львівський міський раді з 2 червня 2006 року (у складі сім`ї - батько-інвалід), що зареєстрований та проживає у власній приватизованій трикімнатній квартирі.
Вказував, що спірне жиле приміщення має бути надано йому, оскільки він протягом 18 років проживав з дружиною та двома дітьми у гуртожитку Львівського державного інституту фізичної культури у кімнаті загальною площею 17 кв.м; останні чотири роки проживає з дружиною та двома дітьми в орендованій квартирі, власного житла не має.
Серед працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які потребують поліпшення житлових умов, є першим на отримання трикімнатної квартири саме він, а не ОСОБА_2 Протокол № 8 від 7 листопада 2006 року спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ вважає сфабрикованим, оскільки такого засідання не було, він на ньому присутній не був, як і не були присутні зазначені особи. Незаконним також вважав і контрольний список працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, від 27 квітня 2012 року.
За таких обставин просив визнати незаконним та скасувати протокол № 8 від 7 листопада 2006 року спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ; визнати незаконним контрольний список працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, від 27 квітня 2012 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 пропущену позовну давність.
Визнано незаконним та скасовано протокол від 7 листопада 2006 року № 8 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ.
Визнано незаконним контрольний список працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, від 27 квітня 2012 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, викладене в протоколі № 8 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 7 листопада 2006 року, в частині включення ОСОБА_2 до контрольного списку працівників університету, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, прийнято з порушенням процедури, оскільки протокол не підписано жодним представником профспілкового комітету.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Львівського державного університету внутрішніх справ задоволено частково, рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 пропущеної позовної давності та визнання незаконним і скасування протоколу від 7 листопада 2006 року № 8 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Визнано незаконним та скасовано протокол № 8 від 7 листопада 2006 року спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ щодо: включення до контрольного списку працівників університету, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді, ОСОБА_2 № 19 (зарахований на квартирний облік у Львівській міській раді 2 червня 2006 року); включення до контрольного списку працівників університету, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, ОСОБА_2 № 2 (зараховано до пільгового списку у Львівській міській раді від 2 червня 2006 року).
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій в частині поновлення позовної давності, апеляційний суд зазначив, що про наявність оспорюваного протоколу № 8 від 7 листопада 2006 року ОСОБА_1 дізнався 22 жовтня 2013 року під час розгляду апеляційним судом Львівської області цивільної справи за його апеляційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 9 серпня 2013 року у справі за його позовом до адміністрації Львівського державного університету внутрішніх справ, виконкому Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення комісії з житлово-побутової роботи про надання ОСОБА_2 квартири, визнання незаконним і скасування ордера на вселення ОСОБА_2 у надану квартиру, а з позовом про оскарження вказаного протоколу звернувся 30 квітня 2014 року. За таких обставин апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 не пропустив позовну давність при зверненні до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування в цілому протоколу № 8 від 7 листопада 2006 року, апеляційний суд виходив з неврахування судом першої інстанції того, що звертаючись із позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати протокол № 8 від 7 листопада 2006 року щодо включення ОСОБА_2 до контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді, та щодо включення ОСОБА_2 в контрольний список працівників університету, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень. Тому дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування цього протоколу в цілому.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційні скарги профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ, Львівського державного університету внутрішніх справ, ОСОБА_2 відхилено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року у частині, залишеній без змін апеляційною інстанцією, та рішення апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу Дмитренка В. П. в інтересах особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_7 відхилено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, від 27 квітня 2012 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у цій частині, апеляційний суд зазначив, що відповідність висновків суду першої інстанцій у цій частині матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права перевірено апеляційним судом Львівської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Вважав, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції у вказаній частині висновків судів не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У грудні 2016 року представник ОСОБА_3 адвокат Дмитренко В. П. подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, від 27 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не зазначили, яка норма матеріального права передбачає захист прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 шляхом визнання незаконним та скасування протоколу. Контрольний список від 27 квітня 2012 року є лише формою обліку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень і перебувають на обліку у виконавчому комітеті Львівської міської ради на підставі відповідного рішення цього виконавчого комітету, тому визнання судом незаконним вказаного контрольного списку не є належним способом захисту права у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України).
Вказував, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на обставини, встановлені рішенням Галицького районного суду м. Львова від 9 серпня 2013 року у справі № 461/591/13-ц, а саме що ОСОБА_1 обліковується на одинадцятому місці у контрольному списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які мають право на першочергове забезпечення житлом, та на дев`ятому місці у контрольному списку загальної черги, а ОСОБА_2 - на першому місці у контрольному списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на обліку Львівській міській раді та користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
У січні 2017 року представник ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, який участі у справі не брав, - адвокат Дмитренко В. П. подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 27 квітня 2012 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту прав є неналежним. Визнання незаконним протоколу та контрольного списку, як спосіб захисту права, не передбачено статтею 16 ЦК України. Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях не міститься посилання на норму права, яка передбачає захист права у вказаний спосіб.
Вказував, що суди попередніх інстанцій не врахували пропущення позивачем позовної давності для звернення до суду із цим позовом, про застосування якої заявлено відповідачем до ухвалення рішення у справі.
Позиції інших учасників справи
У січні, лютому 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, у яких посилаючись на необґрунтованість їх доводів та дотримання судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просив залишити касаційні скарги без задоволення.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 7 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою її представником - адвокатом Дмитренком В. П., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, поданою її представником - адвокатом Дмитренком В. П., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи з 2 січня 2004 року у трудових відносинах з Львівським державним університетом внутрішніх справ на посаді доцента, з 30 січня 2005 року перебуває у Львівській міській раді на квартирному обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та має право на забезпечення житлом у першочерговому порядку як науково-педагогічний працівник відповідно до положень статті 55 Закону України "Про освіту".