Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 742/1717/17-ц
провадження № 61-28251св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", структурний підрозділ НГВУ "Чернігівнафтогаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року у складі судді Бездідько В. М. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта"), структурного підрозділу НГВУ "Чернігівнафтогаз", про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2006 року його переведено на постійне місце роботи оператором заправочних станцій 3 розряду служби автозаправочних станцій бази матеріально-технічного забезпечення. 27 квітня 2017 року був останній робочий день, потім вихідний, а з 29 квітня 2017 року по 03 травня 2017 року перебував на лікарняному. 04 травня 2017 року звернувся до адміністрації з заявою про прийняття лікарняного, проте прийняти його відмовились, у зв`язку з чим позивач подав письмову заяву засобами поштового зв`язку. Того ж дня відмовляючи в прийнятті лікарняного йому було видано копію наказу про звільнення та трудову книжку. Наказ містив інформацію, що з 28 квітня 2017 року (у вихідний день позивача) його звільнено з роботи за втрату довір`я згідно пункту 2 статті 41 КЗпП України.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати незаконним його звільнення з посади оператора заправних станцій 3 розряду НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта"; визнати наказ про припинення трудового договору від 28 квітня 2017 року № 43-к незаконним; поновити його на роботі - на посаді оператора заправних станцій 3 розряду НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта"; зобов`язати відповідача здійснити виплату заробітної плати за квітень 2017 року та виплати, що підлягають за листком непрацездатності з 29 квітня по 03 травня 2017 року, та стягнути середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом; стягнути завдану цими неправомірними діями моральну шкоду у сумі 3 000,00 грн; визнати незаконним пункт 2 наказу від 28 квітня 2017 року № 738-к НГВУ "Чернігівнафтогаз"
ПАТ "Укрнафта", яким наказано "бухгалтерії утримати із заробітної плати
ОСОБА_1 , оператора заправних станцій 3 розряду бази матеріально-технічного забезпечення вартість 35 літрів бензину А-92 на суму 720,30 грн", визнати незаконним утримання з його заробітної плати 720,30 грн та стягнути з відповідача на його користь незаконно утримані 720,30 грн; стягнути з відповідача спричинену цими неправомірними діями моральну шкоду в сумі 500,00 грн.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем повністю доведений факт безпідставного відпущення позивачем водію ОСОБА_2 бензину марки А-92, не відображення цього факту у відомості обліку відпуску майна, яка ведеться операторами АЗС, внесення до змінного звіту за 03 квітня 2017 року кількості бензину марки А-92, не підтвердженої відомостями обліку, що є порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, та робочої інструкції оператора АЗС третього розряду. Такі дії позивача стали підставою для втрати довіри з боку роботодавця, що потягло за собою звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 41 КЗпП України, яке відбулось з дотриманням норм трудового законодавства.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2017 року у частині відмови ОСОБА_1 у визнанні незаконними дій ПАТ "Укрнафта" щодо звернення до виконання наказу від 28 квітня 2017 року № 738-к про утримання із заробітної плати коштів в сумі 720,30 грн, а також в частині вирішених вимог до структурного підрозділу НГВУ "Чернігівнафтогаз" скасовано. Позов ОСОБА_1 до
ПАТ "Укрнафта" про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними дії ПАТ "Укрнафта" щодо звернення до виконання наказу від 28 квітня 2017 року № 738-к про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 коштів в сумі 720,30 грн та стягнуто на його користь спричинену цими діями моральну шкоду в сумі 100,00 грн. Провадження у справі в частині вирішених вимог до структурного підрозділу НГВУ "Чернігівнафтогаз" закрито. В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня
2017 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний погодився з висновком суду першої інстанції щодо вчинення позивачем винних дій, які стали підставою для втрати довір`я з боку власника. Враховуючи відсутність правових підстав для визнання незаконним наказу про припинення трудового договору від 28 квітня 2017 року № 43-к, то і відсутні підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, листок непрацездатності був оформлений та виданий на наступний день після дня звільнення позивача, 28 квітня 2017 року, тобто, ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, не перебуваючи вже у трудових відносинах з відповідачем, тому вимоги позову про необхідність стягнення з відповідача грошових коштів, які підлягають виплаті за листком непрацездатності, є необґрунтованими та безпідставними. Разом з тим, апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову в частині визнання пункту 2 наказу від 28 квітня 2017 року № 738-к, оскільки ОСОБА_1 не був ознайомлений під підпис з наказом про утримання із його заробітної плати коштів, отже, роботодавець не дотримався встановлений статтею 136 КзпП України термін звернення зазначеного наказу до виконання в частині утримання грошових коштів із заробітної плати позивача, вирахувавши їх фактично у день прийняття вказаного наказу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня
2017 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 березня
2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі виявлення розкрадання майна, роботодавець зобов`язаний був ініціювати проведення розслідування з цього приводу компетентним органом, подавши заяву про вчинення кримінального правопорушення і у разі доведеності вини, в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України провести моє звільнення на підставі пункту 8 статті 40 КЗпП України, проте як в матеріалах справи, так і в рішеннях попередніх інстанцій відсутній вирок у такій кримінальній справі, а отже, судом першої інстанції без належних повноважень встановлено факт розкрадання та викрадення майна товариства. Крім того, суд першої інстанції не перевірив чи мав начальник служби безпеки ОСОБА_3 відповідні повноваження для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника. До того ж рішення профкому про надання згоди на звільнення прийняте з грубим порушенням трудового законодавства.
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив приєднання до матеріалів справи зазначену заяву з додатками.
Проте така заява про приєднання до матеріалів справи документів не підлягає задоволенню, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У вересні 2018 року від ПАТ "Укрнафта" надійшов відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому заявник просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
У жовтні, грудні 2018 року, січні, лютому, вересні 2019 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли пояснення, письмові пояснення та додаткові пояснення у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом-розпорядженням
від 29 листопада 2006 року № 196 прийнятий за строковим трудовим договором (на час хвороби основного працівника) оператором заправних станцій 3 розряду бази матеріально-технічного забезпечення ВАТ "Укрнафта" з 30 листопада 2006 року.
Того ж дня, 30 листопада 2006 року, між НГВУ "Чернігівнафтогаз", в особі начальника Прозура В. П., та ОСОБА_1, оператором АЗС 3 розряду, укладений договір № 63 про повну особисту матеріальну відповідальність, згідно з якою останній взяв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання доручених йому базою матеріальних цінностей (т. 1, а. с. 91-92). Повний перелік обов`язків працівника містить пункт 1 вказаного договору.
Наказом від 19 грудня 2006 року № 1278-к позивач з 19 грудня 2006 року був постійно переведений оператором заправних станцій 3 розряду служби автозаправних станцій бази матеріально-технічного забезпечення ВАТ "Укрнафта", яке з 23 березня 2011 року загальними зборами акціонерів змінило своє найменування на ПАТ "Укрнафта". Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача.
Завдання, обов`язки та права оператора заправних станцій 3 розряду, а також порядок здійснення ним діяльності та передбачена відповідальність визначені робочою інструкцією оператора заправних станцій 3 розряду БМТЗ НГВУ "Чернігівнафтогаз", з якою під підпис був ознайомлений ОСОБА_1 .
На підставі наказу від 25 листопада 2010 року № 52 про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, з метою забезпечення зберігання матеріальних цінностей 25 листопада 2010 року між базою МТЗ НГВУ "Чернігівнафтогаз", в особі керівника Прозура В.П., та АЗС № 1 м. Прилуки, в особі керівника Терехової М. С., укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Розпорядженням начальника БМТЗ НГВУ "Чернігівнафтогаз" від 14 липня 2015 року № 20, з метою покращення роботи автотракторних підрозділів та посилення контролю за використанням ПММ, було зобов`язано операторам АЗС БМТЗ № 1, 2, 4, 5 вказувати кількість нафтопродукту, що відпущено автотракторному засобу, у видатковій відомості, в якій розписується водій автотракторного засобу, а також у шляховому листі, в якому розписується оператор АЗС. Кількість відпущеного нафтопродукту не повинна перевищувати кількості зазначеної диспетчером ЦТТ в шляховому листі.
Згідно з наказом начальника НГВУ "Чернігівнафтогаз" від 09 вересня 2016 року
№ 877, для запобігання крадіжок матеріально-технічних ресурсів та підвищення стану трудової дисципліни в цеху технологічного транспорту НГВУ "Чернігівнафтогаз" введено систему відеоспостереження з 15 вересня 2016 року.
Відповідно до договору від 07 листопада 2016 року № 229-VI НГВУ "Чернігівнафтогаз" придбано у ТОВ "Нафтогаз Інжиніринг" систему управління відпуском палива на базі комплексу програмних і технічних засобів (КПТС "ND2017КИ") автозаправних станціях БМТ.
20 січня 2017 року на автозаправних станціях НГВУ "Чернігівнафтогаз" встановлено систему управління відпуском палива на базі комплексу програмних і технічних засобів (КПТС "ND2017КИ"), що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) від 20 січня 2017 року № 1.
В. о. заступника начальника НГВУ "Чернігівнафтогаз" затверджений перелік автомобілів автомобільних колон № 1, 2, 5, які працюють на бензині Аі-95. У цьому переліку значиться автомобіль марки Nissan Maxima державний номер НОМЕР_2 (автомобільна колона № 1).
У зв`язку з перереєстрацією автомобілів з ВАТ "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта" у МРЕВ УДАІ при УМВС та заміною державних номерних знаків автомобілів, наказом начальника НГВУ "Чернігівнафтогаз" від 22 вересня 2011 року № 884 автомобіль марки Nissan Maxima державний номер НОМЕР_2 рахується за новим державним номером НОМЕР_4.
Відповідно до подорожнього листа службового легкового автомобіля від 03 квітня 2017 року № 720138 на автомобіль марки Nissan Maxima державний номер
НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 мало бути видано 15 л пального марки А-95.
Доповідною запискою начальника служби безпеки Чернігівського нафтопромислового району, яка складена та підписана провідним спеціалістом ОСОБА_6, доведено до відома начальника НГВУ "Чернігівнафтогаз" про те, що 21 квітня 2017 року працівниками служби безпеки проводилась перевірка порядку видачі ПММ на АЗС № 1 БМТЗ НГВУ "Чернігівнафтогаз" шляхом перегляду відеозаписів системи відеоспостереження, в ході якої встановлено, що 03 квітня
2017 року оператор АЗС № 1 ОСОБА_1, використовуючи своє службове положення, знаходячись на робочому місці, під час видачі ПММ з АЗС № 1 штучно створив надлишок бензину А-92, який вирішив використати для власних потреб.
Зі змісту записки вбачається, що при перегляді відеофайлів з камери відеоспостереження № 12 за період з 03 по 04 квітня 2017 року виявлений файл, на якому зафіксовано заправку автомобіля Nissan Maxima дердавний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2, який здійснював заправку автомобіля з ПРК № 2 з рукавом для видачі пального марки А-92 в проміжок часу з 06 год 55 хв
по 07 год 00 хв.
Перед автомобілем Nissan Maxima здійснював заправку автомобіль ЗІЛ-131
державний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_7, а після автомобіля Nissan Maxima - автомобіль ГАЗ-3129 державний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_8 .
Згідно з видатковою відомістю АЗС № 1 від 03 квітня 2017 року, заповненої оператором ОСОБА_1, та роздруківки програмного забезпечення, встановленого на АЗС № 1, підтверджено факт заправки автомобіля ЗІЛ-131