Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 541/597/17
провадження № 61-34116св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа- Остапівська сільська рада Миргородського району Полтавської області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Куцин В. М., та на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Мартєва С. Ю., Хіль Л. М., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що з 20 березня 2000 року фактично проживав зі своїм двоюрідним дідом - ОСОБА_2, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Спадкодавець ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Заявник зазначав, що на період проживання зі спадкодавцем і до дня його смерті назви вулиці та номеру будинку не значилося. Реєстрація місця проживання на той час прикріплялася до с. Будаківка. Лише в 2013 році були визначені назви вулиць в даному населеному пункті та присвоєні номери будинкам. На момент смерті спадкодавця заявник був також зареєстрований в с. Будаківка без зазначення вулиці та номеру будинку, що стало проблемою для ідентифікації конкретного місця проживання чи реєстраційного обліку та як наслідок для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Заявник звертав увагу суду, що у зв`язку з вищенаведеним сільська рада не могла видати йому довідку на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем з 2000 року до 2006 року. Після звернення до нотаріуса Болотніков Я. П. отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. З метою отримати право на прийняття спадщини в загальному порядку ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем до моменту відкриття спадщини.
ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання заявника та спадкодавця ОСОБА_2 на час відкриття спадщини станом на 03 серпня 2006 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт постійного спільного проживання на протязі шести місяців на рік ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не підтвердився реєстрацією та показаннями свідків.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2017 року скасовано та залишено заяву про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, оскільки згідно виписки із погосподарської книги у спадкодавця було дві онуки, які мають право на спадщину. Хоча онуки не були залучені судом першої інстанції до участі у справі, однак рішення за результатами розгляду даної заяви може вплинути на їх право на успадкування, що свідчить про існування спору про право, а тому таку вимогу ОСОБА_1 слід розглядати в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Заявник в касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове по суті вимог або направити справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу № 541/597/17 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно встановили обставини справи.
Суд першої інстанції не врахував подані ОСОБА_1 докази, які на думку заявника були надані в достатній кількості для встановлення дійсних обставин справи, які також підтвердилися поясненнями свідків. Пояснення інших свідків суд помилково сприйняв, оскільки вказані особи не знали про обставини справи, а тому не могли надати об`єктивних пояснень стосовно дійсних обставин справи. Суд не встановив належним чином факт, в якому саме будинку проживав заявник, та не взяв до уваги докази, які беззаперечно свідчили про обґрунтованість вимог заявника, натомість взяв до уваги покази свідків, котрим був невідомий факт постійного проживання зі спадкодавцем, в чому заявник вбачав упередженість судді відносно нього.
Суд апеляційної інстанції на думку ОСОБА_1 формально підійшов до вирішення справи, не надавши правової оцінки доводам та запереченням скаржника.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 в с. Онацьке Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області. На момент смерті був зерєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 та являвся головою даного домогосподарства. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка площею 4,61 га, яка знаходиться на території Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та належала померлому.
15 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою від 15 березня 2017 року приватний нотаріус Наконечна Н. П. відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з тим, що заявник звернувся з даною заявою поза межами встановленого законодавством строку та не проживав разом з померлим.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає з огляду на такі обставини.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.