ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №808/8831/15
адміністративне провадження №К/9901/8021/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року (суддя Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року (головуючий суддя Юхименко О.В., судді: Круговий О.О., Нагорна Л.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000012/2 від 01 липня 2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00025 від 01 липня 2015 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав про те, що митну вартість імпортованого позивачем товару було ним скориговано у зв`язку із неподанням останнім всіх витребовуваних документів та наявності розбіжностей в документах, що подані; крім того прайс-лист та калькуляція продавця товару містять ознаки підробки.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 03 лютого 2015 року між Товариством (як покупцем) та ОСОБА_1, США (як продавцем) укладено контракт №167-18/2015Р на поставку свіжозамороженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).
На виконання умов контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожений хек, який згідно інвойсу продавця від 12 лютого 2015 року №PSG13305-1D постачався за ціною 1,438 доларів США за кг, на умовах CIF м.Одеса, Україна.
Для здійснення митного оформлення товару 30 червня 2015 року позивачем подано до митного органу митну декларацію №504050002.2015.103832, в якій заявлено митну вартість товару у розмірі 3490419,79 грн. (тобто 30,22 грн. або 1,438 доларів США за 1 кг), визначену за основним (першим) методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Заявлена позивачем митна вартість включала вартість товару згідно рахунків - 3490419,79 грн. (166089,00 доларів США х 21,015358 курс), інших витрат, які підлягали включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
Разом з ВМД позивачем надано наступні документи: контракт №167-18/2015Р від 03 лютого 2015 року; інвойс від 12 лютого 2015 року №PSG13305-1D; калькуляцію постачальника від 12 лютого 2015 року; прайс-лист від 10 лютого 2015 року; платіжне доручення №1428 від 19 червня 2015 року; коносамент №566043046 від 19 червня 2015 року; сертифікат страхування №9596-2230-0004-6 від 24 лютого 2015 року; міжнародні товарно-транспортні накладні №0504, №1122, №1641, №3705 та №7510 від 12 червня 2015 року; ветеринарне свідоцтво від 30 червня 2015 року серії "ДРД-00" №934049; сертифікат походження від 12 лютого 2015 року; лист постачальника від 03 листопада 2014 року про виробників; лист постачальника від 27 лютого 2014 року про неможливість надання експортної декларації; лист постачальника від 12 лютого 2015 року про пакування товару.
30 червня 2015 року від митниці декларанту надійшло повідомлення про те, що згідно вимог частини 3 статті 53 МК України необхідно надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, прейскуранти, специфікації, 3) копію митної декларації країни відправлення, 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
01 липня 2015 року позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме: експертний висновок Запорізької ТПП №ОИ-332 від 25 червня 2015 року; каталог постачальника; лист постачальника від 27 лютого 2014 року про неможливість надання експортної декларації; лист постачальника від 01 липня 2015 року з даними бухгалтерського обліку та про відсутність специфікацій.
У зв`язку із ненаданням Товариством додаткових документів та з урахуванням наявності інформації про вартісні показники на ідентичний товар (з розрахунку 1,51 доларів США за 1 кг товару) Митницею 01 липня 2015 року прийнято рішення №504050002/2015/000012/2, яким здійснено коригування митної вартості імпортованого ним товару, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00025.
З метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів позивач 02 липня 2015 року оформив нову МД №504050002/2015/103861, сплативши митні платежі згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 55900,48 грн.).
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.