ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/2316/16
адміністративне провадження №К/9901/34278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Жука А.В., Шишова О. О.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 у складі колегії суддів: Тітова О. М., Панченко О. В., Зінченка А. В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у складі колегії суддів: Лях О. П. (головуючий), Яковенка М. М., Старосуда М. І. у справі № 820/2316/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини 35995/09 від 12.12.2013 відносно ОСОБА_1 в частині національних судів у повному обсязі;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 41627834 від 27.01.2016 по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12.12.2013 по справі "Малахова проти України";
- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити у відношенні ОСОБА_1 виконавче провадження ВП № 41627834 по рішенню Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12.12.2013.
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 у справі № 2-4109/10 управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова зобов`язано провести перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнодержавне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум з 01.04.2010. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17.03.2011 рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 залишено без змін.
3.2. Виконавче провадження, з виконання вищевказаного судового рішення перебувало в Червонозаводському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, яким 31.05.2011 було винесено постанову ВП № 26055590 про закінчення виконавчого провадження.
3.3. Європейський суд з прав людини у справі "Малахова та інші проти України" (скарга № 13277/22 Бокань проти України, об`єднано зі скаргою №35995/09-Малахова проти України) 12.12.2013 постановив, А) що протягом трьох місяців держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконання, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; Б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
3.4. В подальшому, вказане виконавче провадження було передано на виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
3.5. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О. В. було винесено постанову від 22.01.2014 про відкриття виконавчого провадження № 41627834 на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013.
3.6. Листом від 06.01.2016 № 528/07-10 боржником у виконавчому провадженні повідомлено державного виконавця про те, що за результатами перерахунку ОСОБА_1 у травні 2011 року було донараховано та виплачено 74 209,67 грн за період з 01.04.2010 по 31.05.2011 В подальшому з 01.06.2011 по 31.10.2011 пенсія виплачувалась з врахуванням рішення суду.
3.7. Державним виконавцем встановлено, що справедливу сатисфакцію перераховано стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 20.08.2014 № 2558 у розмірі 34 668,86 грн (еквівалент 2000 євро). Пеню за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 524, 38 грн було перераховано ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 20.01.2016 № 64.
3.8. Відтак, враховуючи повідомлення боржника про виконання судового рішення, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2016. У постанові державного виконавця зазначено, що рішення Європейського суду з прав людини виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом.
3.9. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що рішення національного суду не було виконано, що унеможливлює закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що державним виконавцем було встановлено виконання рішення суду в повному обсязі на підставі платіжних доручень Міністерства юстиції України та листа Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі в місті Харкові.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5.1. Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином надано оцінки доказам у справі, порушено норми матеріального та процесуального права.
5.2. Позивач стверджує, що рішення національного суду на його користь виконано не було, проте не заперечує виплату сум справедливої сатисфакції та пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини. Серед іншого доказами невиконання судового рішення, позивач зазначає судові рішення у справах щодо оскарження дій державного виконавця.
6. Третьою особою подано відзив на касаційну скаргу, в якій Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі в місті Харкові просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Статтею 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
9. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
10. Пунктом 9 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
11. У той же час, частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV закріплено обов`язок державного виконавця вживати заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі. Частина друга вказаної статті зазначає, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
12. Водночас, частиною першою статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV) передбачено, що виконання рішення Європейського суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.