Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 183/4450/16
провадження № 51-55км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Парусова А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Білого І.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі -ЄРДР) за № 12015040350002421, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Діксон Красноярської області Російської Федерації, жителя смт Губиниха Дніпропетровської області, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком 16 червня 2016 року о 02:00 ОСОБА_1, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, по металевій трубі виліз на дах гаража ОСОБА_2, що розташований поблизу будинку АДРЕСА_1, де за допомогою викрутки віджав металеве покриття даху і, утворивши вільний отвір, проник всередину, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 6834,85 грн.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 10 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Білий І.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що недопустимими доказами є дані, отримані з протоколу огляду місця події - гаража ОСОБА_2 від 16 червня 2016 року, оскільки останнім не доведено факту його володіння гаражем та наявності викрадених інструментів у гаражі до вчинення злочину. Також судом не враховано, що на момент проведення цієї слідчої дії гараж уже було відчинено, а слідчий не зазначив, яким чином і ким відчинявся гараж. Вважає недопустимими доказами дані протоколу огляду предметів від 16 червня 2016 року, оскільки слідчі дії проведено до внесення відомостей до ЄРДР та неуповноваженою особою - оперуповноваженим ОСОБА_3 . На цій же підставі захисник вважає недопустими доказами дані постанов про залучення до кримінального провадження речових доказів від 18 липня 2016 року. Захисник стверджує, що дані цих постанов, висновку товарознавчої експертизи від 11 липня 2016 року № 3464-16 та протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від
21 липня 2016 року також є недопустими доказами, оскільки їх отримано
з порушенням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом, порушенням права на захист.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. просив касаційну скаргу захисника
Білого І.М. залишити без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.