Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 344/17226/17
провадження № 51-1735км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Ткачук Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Шкварка П.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок
Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12017090010002207 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2 ) раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді арешту строком на 5 місяців;
- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки;
- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 31 травня,
17 червня 2017 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою незаконно збагачення, вчинив дії направлені на відкрите викрадення чужого майна, а саме: під приводом здійснення телефонного дзвінка з мобільних телефонів, що належать неповнолітнім потерпілим
ОСОБА_3 , ОСОБА_4, які вони добровільно передали ОСОБА_1 і після чого останній зник, тим самим привласнив мобільні телефони зазначених потерпілих.
Окрім цього, 09, 11 вересня, 13 листопада 2017 року діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою незаконно збагачення, вчинив дії направлені на відкрите викрадення чужого майна з підстав, які зазначені вище, повторно відкрито привласнив мобільні телефони, які належать малолітнім ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітньому ОСОБА_7 Викраденим майном засуджений розпорядився на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_1, завдав вказаним вище потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 9 151, 50 грн.
Також 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою незаконно збагачення, вчинив дії направлені на відкрите викрадення чужого майна, а саме: на прохання засудженого неповнолітній ОСОБА_8 добровільно передав йому золотий ланцюжок 585 проби, вагою 2, 91 г, та золотий хрестик 585 проби, вагою 0, 9 г, загальна вартість зазначених виробів становить 2 412, 65 грн для огляду. Після чого ОСОБА_1 почав покидати місце розмови, однак ОСОБА_8 з метою припинення протиправних дій схопив засудженого за верхній одяг та висловив вимогу повернути речі. В свою чергу, ОСОБА_1 різким рухом вирвався та покинув місце злочину, тим самим повторно відкрито привласнив вказане майно.
В результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_8 спричинено матеріальні збитки на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 жовтня 2017 року приблизно о 00:40, прийшли до приміщення продуктового магазину "Тропік", що розташований на АДРЕСА_3, будучи об`єднаними єдиним неправомірним умислом, розподілили між собою ролі, згідно яких ОСОБА_1, шляхом пошкодження вхідних дверей приміщення магазину, незаконно проник в його середину, а ОСОБА_2 залишився на вулиці та спостерігав за тим, щоб їх неправомірні дії не було викрито.
Після чого, ОСОБА_1, перебуваючи у вказаному вище приміщенні магазину, діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких, за попередньою змовою із ОСОБА_2, таємно викрали із шухляди робочого місця продавця грошові кошти в сумі
1 500 грн, які належать потерпілому ОСОБА_9
Після вчинення крадіжки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викраденими коштами розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілому
ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.
Вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 1 ст. 186 КК України - строком на 1 рік;
- ч. 2 ст. 186 КК України - строком на 4 роки;
- ч. 3 ст. 185 КК України - строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання зараховано ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 23 листопада 2017 року по 21 червня 2018 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник просить скасувативирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема не застосуванням вимог ст. 69 КК України, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість.
Захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 69 КК України при призначенні покарання та призначити більш м`яке покарання. Також вважає, що апеляційний суд не залишив без руху апеляційну скаргу прокурора, оскільки в ній було зазначено найменування суду апеляційної інстанції, який було ліквідовано.