Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 203/5025/15-ц
провадження № 61-22291св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Центральної районної у місті Дніпрі ради, Дніпровська міська рада, комунальне підприємство "Житлове господарство Центрального району" Дніпровської міської ради,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2017 року у складі судді Католікяна М. О., та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду
з позовом до ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, про виселення, усунення перешкод
у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.
В обґрунтування свого позову зазначили, що вони разом ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані та мешкали з 1988 року
у квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначали, що відповідач ОСОБА_3 є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_1 та батьком позивача ОСОБА_2 Після розлучення відповідач ОСОБА_3 пішов із родини та став проживати з іншою жінкою, а ОСОБА_6, яка є матір`ю відповідача, протягом усього часу чинила перешкоди у проживанні, виганяла їх з квартири, змінювала замки, вчиняла сварки. На підставі рішення суду вони були вселені у квартиру
до кімнати площею 12,5 кв. м.
Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_6 в квартиру вселився відповідач ОСОБА_3 , який почав чинити їм перешкоди у користуванні спірною квартирою, що є їхнім єдиним та постійним місцем проживання, просили суд ухвалити рішення, яким виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням у спірній квартирі шляхом вселення у квартиру.
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з дитинства проживає у спірній квартирі, яка була отримана його батьками.
Вказував, що після розлучення з ОСОБА_1, остання разом із сином ОСОБА_2 виїхала із спірної квартири.
Зазначав, що відповідачі у квартирі не проживають більше 20 років. Послався на те, що через реєстрацію відповідачів за зустрічним позовом у спірній квартирі він несе додаткові витрати на оплату комунальних послуг, а перешкоди у користуванні житловим приміщенням він їм не чинить. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно, протягом тривалого часу не проживають у квартирі, просив суд ухвалити рішення, яким визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення у квартиру
АДРЕСА_1 .
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житлові права
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порушені та підлягають судовому захисту, а підстави для задоволення позову ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження у зв`язку з недоведеністю належними та допустимими доказами відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем реєстрації (яке є єдиним їхнім житлом) понад встановлені законом строки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах
та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня
2017 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на законних підставах набули право користування спірною квартирою
та зареєстровані у ній, іншого житла не мають, а їх відсутність викликана поважними причинами, пов`язаними з конфліктною ситуацією, що виникла між сторонами після розлучення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при прийнятті рішень
помилково вважали, що причини тривалого непроживання у спірній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є поважними, дійшли неправильного висновку про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення позивачів за первісним позовом у спірну квартиру, порушили вимоги статей 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, статей 60, 61 ЦПК України, 2004 року, статей 81, 82 чинної редакції ЦПК України та положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
01 червня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що двокімнатна квартира
АДРЕСА_1 була надана на підставі ордеру від 02 вересня 1963 року, виданого підприємством п/с № 786 на сім`ю
з чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_8 (батько відповідача
за первісним позовом ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 (мати відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ), ОСОБА_3 (сестра відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ) та ОСОБА_9 (баба ОСОБА_3 ).
11 серпня 1984 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
укладено шлюб, який 23 жовтня 1990 року було розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26 лютого 1988 року позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на той час малолітнього, з дозволу наймача було зареєстровано у спірній квартирі.
28 квітня 1991 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_10
та від цього шлюбу народився ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_4