ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №806/1478/16
адміністративне провадження №К/9901/13327/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Гуріна Д.М. від 28.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Євпак В.В., Капустинського М.М. від 24.11.2016
у справі № 806/1478/16
за позовом ОСОБА_1
до відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області (далі також - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення йому першого екземпляру проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району, площею 128,6143 га, поданого на погодження 21.03.2016, та висновку за наслідками його розгляду; зобов`язати відповідача направити на його адресу висновок на предмет розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району, площею 128,6143 га, поданого ним на погодження 21.03.2016, та перший екземпляр відповідного проекту землеустрою.
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
3. 02.12.2016 до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, в якій просить таку скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
5. В подальшому справу передано на розгляд Верховному Суду.
6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.03.2016 ОСОБА_1 повторно звернувся до відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області із заявою №19/40-16 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, загальною площею 128,143 га, за рахунок земель запасу та резерву, що розташовані за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з усунутими недоліками.
8. 01.04.2016 відповідач листом за вихідним №27/41-16 повідомив позивача про відмову у погодженні такого та повернув йому оригінал проекту в одному екземплярі на доопрацювання. Дана відмова обґрунтована тим, що у поданому проекті не були усунуті зауваження та пропозиції, які наведені у висновку №260 від 03.09.2015 та листі відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області №Г-11/011/6-16 від 22.02.2016.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що 21.03.2016 подав до відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, площею 128,6143 га, з земель резерву та запасу. 01.04.2016 на його адресу надійшов лист №28/41-16 про розгляд проекту землеустрою, поданого 21.03.2016. Однак станом на 08.08.2016 висновки та перший екземпляр проекту землеустрою на його адресу не надходили.
10. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 21.03.2016 позивач звернувся до відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області повторно із клопотанням про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, загальною площею 128,6143 га, за межами населеного пункту Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. Висновок за результатом розгляду проекту вдруге не готувався, оскільки проект був поданий повторно з тими ж недоліками, а тому відділ відмовив позивачу у погодженні проекту, що відповідає вимогам частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України. 01.04.2016 за вихідним №27/41-16 позивачу надано відповідь разом із оригіналом проекту, які останній отримав особисто у відділі.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відділ Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області за результатами розгляду звернення позивача, поданого 21.03.2016 про погодження проекту землеустрою, не погодив такий, оскільки при його розгляді виявлено, що недоліки у проекті не усунуті, про що надіслав заявникові лист від 01.04.2016. Висновок щодо проекту вдруге не готував з огляду на те, що проект був поданий не вперше, а на усунення виявлених недоліків проектної документації, тому у зв`язку з невиправленням недоліків позивачу було відмовлено у погодженні проекту, що відповідає положенням частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України. Оригінал проекту землеустрою, поданий на погодження позивачем 21.03.2016, направлений (вручений особисто) заявнику 01.04.2016 за вихідним №27/41-16 та знаходиться у заявника, відтак підстави для задоволення позовних вимог у частині направлення на адресу позивача оригіналу проекту землеустрою, поданого заявником для погодження 21.03.2016, відсутні.
12. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, однак виходив із того, що відповідач, отримавши на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та з`ясувавши, що суб`єктом його подання є замовник, а не розробник цього проекту, не зобов`язаний приймати жодного з висновків, передбачених статтею 186-1 Земельного кодексу України, за результатами розгляду цього проекту, оскільки за правилами частини 4 вказаної статті Земельного кодексу України саме розробник подає на погодження проект землеустрою до відповідного органу, а не замовник. В іншій частині позовних вимог погодився із висновками суду першої інстанції.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на те, що такими не враховано відсутність у матеріалах справи доказів отримання ним у відділі Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області відповіді, висновку та оригіналу (першого екземпляру) проекту землеустрою, поданого ним на погодження 21.03.2016. Також судом не розглянуто заявлене ним клопотання від 22.09.2016 про витребування доказів.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з положенням частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. Відповідно до абзацу 10 статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
21. Згідно з частиною 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
22. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок закріплені у статті 186-1 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
23. Частиною 1 вказаної статті Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.