ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/17464/15
адміністративне провадження №К/9901/25845/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року (суддя Федорчук А.Б.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі № 826/17464/15
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"
до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі - ПАТ "Укртранснафта") звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - Офіс великих платників податків ДФС, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року № 0000444102 з мотивів безпідставності його прийняття.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, позов ПАТ "Укртранснафта" задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач неправомірно позбавив позивача можливості використати від`ємне значення з податку на додану вартість у рахунок погашення поточних податкових зобов`язань.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Укртранснафта" відмовити. Зокрема, скаржник зазначив, що позивач неправомірно сформував собі суму від`ємного значення та відобразив суму 16 240 492 грн у податковій декларації за лютий 2015 року, оскільки в податковій декларації за січень 2015 року така сума відсутня та не обліковується, вона повинна акумулюватись наростаючим підсумком.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою податкового органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Укртранснафта" вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні скарги Офісу великих платників податків ДФС просило відмовити.
20 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ "Укртранснафта" у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року (з урахування уточнюючих розрахунків), за результатами якої складено акт від 14 квітня 2015 року № 432/28-10-41-20/31570412.
Згідно з висновками вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, пункту 48.1 статті 48, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, наказу від 23 вересня 2014 року № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", що призвели до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за лютий 2015 року на суму 15 324 285 грн, яка підлягає донарахуванню; завищення суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку у поточному звітному (податковому) періоді збільшено суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригувань до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України (рядок 27) на суму 16 305 000 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року № 0000444102, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 16 240 492 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням Позивач подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 17.07.2015 р. №14977/6/33-3310-01-04-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.
25 травня 2015 року позивач подав скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 17 липня 2015 року №14977/6/33-3310-01-04-25 останню залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішенням - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.