ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №809/1059/15
адміністративне провадження №К/9901/26218/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року (суддя Григорук О.Б.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року (судді: Шавель Р.М. (головуючий), Бруновська Н.В., Каралюс В.М.)
у справі № 809/1059/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд"
до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Івано-Франківської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" (далі - ТОВ "Мілвуд") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Долинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Долинська ОДПІ, контролюючий орган) податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року № 0000261500; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 55 846 грн.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 07 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позов ТОВ "Мілвуд" задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року № 0000261500; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України не ставить у залежність виникнення права на бюджетне відшкодування від факту надання послуг (виконання робіт), у зв`язку з чим позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 55 846 грн.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Долинська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Мілвуд" відмовити повністю. Зокрема, контролюючий орган зазначив, що оскільки роботи за договором від 08 квітня 2014 року № U-02-04-2014, укладеним між позивачем та ТОВ "Ллентаб Україна", виконані згідно з актом прийому-передачі від 28 січня 2015 року, то право на бюджетне відшкодування виникло у позивача за результатами податкового періоду - січень 2015 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 червня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Долинської ОДПІ.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Мілвуд" вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.
20 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період із 05 до 11 лютого 2015 року Долинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мілвуд" з питань правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 лютого 2015 року № 283/09-05-15/3732211.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за листопад 2014 року у розмірі 55 846 грн, про що контролюючий орган 27 лютого 2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000261500.
Свої дії щодо прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення Долинська ОДПІ мотивує тим, що ТОВ "Мілвуд" правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 55 846 грн, однак, на думку відповідача, право на бюджетне відшкодування коштів на рахунок у позивача виникає тільки за умови виконання договору, тобто у разі фактичного надання послуг (виконання робіт).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.