ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/8361/18
адміністративне провадження №К/9901/18777/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДСФ у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Патратій О.В.)
та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Літвіна Н.М.)
у справі №826/8361/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 квітня 2018 року №47400-1305-2655.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про неправильність здійсненого контролюючим органом розрахунку земельного податку та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.04.2018 №47400-1305-2655;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача з огляду на те, що розрахунок податкового зобов`язання зі сплати земельного податку здійснювався контролюючим органом на підставі інформації, викладеної в листі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського район м. Києва", а не відомостей державного земельного кадастру.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу та правильність здійсненого контролюючим органом розрахунку земельного податку, а також вказує на те, що позивач є платником земельного податку незважаючи на те, що вона не вчинила жодних дій спрямованих на державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки.
09 вересня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про правомірність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та є власницею нежилого приміщення АДРЕСА_2, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору купівлі-продажу нежилого приміщення (а.с.24-25).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 04.09.2012 серії НОМЕР_1 позивач є платником єдиного податку третьої групи, ставка єдиного податку 5%, за видами господарської діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 № 47400-1305-2655, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 4 340, 52 грн.
Позивач не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України та Податковим кодексом України.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 статті 120 Податкового кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі
Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно з п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки .
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.1, 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України).