Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 491/1191/16-ц
провадження № 61-23458св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області в складі судді Дорош В. В. від 10 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області в складі суддів: Станкевича В. А., Цюри Т. В., Сидоренко І. П., від 20 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" (далі - товариство, ТОВ "Чубівське зерно") про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю).
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно із державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 478785 від 07 березня 2002 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 265, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,71 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області.
03 січня 2007 року між нею та товариством укладено договір оренди землі за № 184 терміном на десять років. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 03 січня 2007 року, земельна ділянка площею 3,71 га була передана ОСОБА_1 в день складання договору оренди земельної ділянки. Договір оренди землі зареєстрований в Ананьївському відділі реєстрації, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 листопаду 2008 року за № 040851200190, за підписом відповідної посадової особи.
Позивачка зазначала, що оспорюваний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ньому відсутні істотні умови договору оренди, визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі".
Відповідач неналежно виконує умови договору оренди та неодноразово відмовляв їй у розірванні спірного договору за згодою сторін.
Позивачка зазначала, що вона не ставить за мету визнання договору оренди недійсним, хоча вказує на існування для цього підстав, а бажає просто розірвати договір та використовувати свою власність на свою користь відповідно до пункту 39 вказаного договору.
Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд розірвати договір оренди землі, укладений 03 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Чубівське зерно", зареєстрований 07 листопада 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 10 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Чубівське зерно" про розірвання договору оренди земельної ділянки залишені без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з матеріалами справи та поясненнями представників сторін позивачка ОСОБА_1 протягом 2007-2016 років отримувала орендну плату, про що свідчать відомості про видачу сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати, наданої відповідачем. Позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності передбачених договором та законом підстав для розірвання спірного договору оренди.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 10 січня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Під час укладення спірного договору вона не користувалась послугами адвоката та не мала можливості перевірити законність умов договору. Договір оренди був складений з порушенням статті 15 Закону України "Про оренду землі". Відповідач неодноразово відмовляв у розірванні спірного договору за угодою сторін. Внаслідок реєстрації договору пізніше від моменту його укладення товариство продовжило дію договору на один рік та десять місяців. Суд не звернув уваги на пункт 39 договору оренди, яким, на думку скаржника, передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку.
Доводи інших учасників справи
У липні 2017 року представник ТОВ "Чубівське зерно" подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Умовами пункту 39 договору оренди не передбачено можливості розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки зазначено. Крім того, згідно пункту 38 договору оренди дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду в наслідок невиконання однією із сторін умов договору або знищення чи пошкодження земельної ділянки та з інших підстав, визначених законом. Визначені законом підстави для розірвання договору відсутні. Орендар належним чином виконував умови договору та сплачував погоджену сторонами орендну плату. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України 11 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматичну систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.
30 вересня 2019 року дана цивільна справа надійшла на розгляд судді Штелик С. П.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 478785, що виданий 07 березня 2002 року на підставі рішення 2 сесії XXIV скликання Долинської сільської ради народних депутатів Ананьївського району Одеської області від 14 червня 2002 року № 8 на ім`я ОСОБА_1, яка на праві власності має земельну ділянку, площею 3,71 га, розташовану на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та складено відповідний план.
03 січня 2007 року між ТОВ "Чубівське зерно" та ОСОБА_1, яка є власником земельної ділянки, площею 3,71 га, укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, відповідно до якого ТОВ "Чубівське зерно" приймає в оренду у ОСОБА_1 вказану земельну ділянку та сплачує останній щорічно орендну плату. Даний договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди в Ананьївському відділі реєстрації Одеської регіональної філії Центру ДЗК 07 листопада 2008 року за № 040851200190.
Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 03 січня 2007 року орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю ТОВ "Чубівське зерно" земельну ділянку загальною площею 3,71 га, розташовану на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на десять років.
Згідно копії додаткової угоди до договору оренди землі № 184 від 07 листопада 2008 року (державна реєстрація № 040851200190), про внесення змін до нього видно, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Чубівське зерно" укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі.
Згідно повідомлення відповідача ТОВ "Чубівське зерно" позивачці ОСОБА_1 від 31 липня 2013 року, 22 серпня 2014 року, 17 серпня 2015 року відповідно до Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі № 184 був укладений 03 січня 2007 року строком на десять років, дія договору закінчується 03 січня 2017 року.
Відповідно до копії повідомлення відділу Держземагенства в Ананьївському районі Одеської області № 29-1506-0.12-2485/2-16 від 18 листопада 2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_1, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 478785, отриманої у власність взамін сертифікату на право на земельну частку (пай), розташованої на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, з урахуванням індексації станом на: 01 січня 2007 року становить 29 265 гривень 86 копійок; 01 січня 2008 року становить 30 069 гривень 24 копійки; 01 січня 2009 року становить 34 659 гривень 97 копійок; 01 січня 2010 року становить 36 725 гривень 79 копійок; 01 січня 2011 року становить 36 725 гривень 79 копійок; 01 січня 2012 року становить 36 725 гривень 79 копійок; 01 січня 2013 року становить 64 490 гривень 49 копійок; 01 січня 2014 року становить 64490 гривень 49 копійок; 01 січня 2015 року становить 80 548 гривень 62 копійки; 01 січня 2016 року становить 96 658 гривень 35 копійок.
Згідно довідки № 111, виданої 03 грудня 2016 року ТОВ "Чубівське зерно" за даними товариства ділянка № НОМЕР_1, загальна площа 3,71 га, розташована на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, належить ОСОБА_1, була здана в оренду ТОВ "Чубівське зерно". Станом на 01 листопада 2016 року заборгованість з виплати орендної плати перед цим орендодавцем складає 1 556 гривень 20 копійок, орендна плата по цій ділянці нараховувалась та сплачувалась згідно таблиці.
Згідно копії інформації, наданої ОСОБА_1 12 жовтня 2016 року за № 6290/10/15-04-13-01 Котовською об`єднаною державною податковою інспекцією головного управління ДФС в Одеській області, вбачається, що за період з 2007 року по 30 червня 2016 року, згідно поданих ТОВ "Чубівське зерно" податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ.
ОСОБА_1 протягом 2007-2016 років погоджувалась з умовами оренди землі та отримувала орендну плату, про що свідчать відомості про видачу сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати, надані відповідачем.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права